App Store Google Play
Тімур ЖЕЛДАК

Це наш Дніпро. Ми його не віддамо

18 Березня 21:37
Я народився в найкращому місті
мені було весело, хоча і страшно ©
 
Я прийшов у цей світ і це місто давно – іще за Совка – у розквіт Застою і русифікації, в пологовому 9 міської лікарні на Амурі. Звідти незабаром попав у малосімейку на розі Калинової і Тверської – вона досі стоїть і там досі хтось живе.
 
Я знаю кожен міліметр дворів між Проспектом (років з 15 він був єдиним у моєму житті проспектом) і Косіора-Калнишевського. Пролазив там навколішки, прокатався у возиках, пробігав у піжмурках. В тому районі я вчився ходити, там я вчився водити машину (вже двічі)… я двічі переїздив, але завжди залишався на Калиновій. Там я пройшов школу (в усіх сенсах), там я знайшов друзів. Цей дім бачив мої радості і втрати. Тут народжувались сім’ї, моя поки єдина дитина, тут я прощався з батьком…
 
Я й зараз десь тут, у дворах і переходах.
 
Я залишаюсь прогрівати будинки
щоби вам було куди повертатися ©
 
Я не засуджую жодного з тих хто поїхав. Багатьох знаю, багатьом допоміг. У всіх свої обставини. В мене є друзі й родичі по різних містах, і теплих країнах. Можливо, з ними було б безпечніше… Але мені є чому залишатися, за що боротися. Я не втікатиму.
 
Сьогодні я зайшов у вікові стіни свого рідного вишу, взяв участь у нараді з колегами щодо відновлення навчального процесу. Відеолекції, дистанційні консультації, онлайн тестування – готуємо і вмикаємось. Поховав все цінне у сховища, зробив світломаскування…
 
Бо війна війною, а дітей вчити хтось має. Адже після нашої перемоги треба буде відбудовувати, розвивати і здійснювати наукові прориви.
Ще раз глянув на рідне місто, тих, хто в ньому лишився, тих, хто щодня ходить на чергування і патрулює, лікує і водить транспорт, пече хліб і збирає допомогу для фронту.
 
Нагадав собі: Роби те що маєш – віддано і якісно – і ніхто нас ніколи не переможе.
 
Тримаймося. Ми тут є. Це наш Дніпро. І ми його не віддамо


Я знаю, що серед наших читачів дуже багато щирих патріотичних українців, яким не байдуже майбутнє країни. Я також знаю, що далеко не всі з цих людей зараз зі зброєю на фронті (і на це є...
Нинішня російсько-українська доволі специфічна. Противники часіше бачуть одне одного в інтернеті, ніж в прицілі.Вперше я про це задумався, коли восени 2015-го влетів у окоп після дивного прильоту воро...
Нам не вірили, що Московія - ворог, а москвини - геть не братський народ.Нам не вірили, що вони вдерлися до Криму і Донбасу не через Майдан, Яроша і Порошенка, а через імперську пиху та бажання нашої...
Андрій ДЕНИСЕНКО

Як ми облаштуєм «Расію»

Коли ми переможемо, коли армія Москви зазнає неминучого військового розгрому, а терен сучасної держави Україна буде звільнено від окупантів, ми маємо спільно з усім цивілізованим світом не лише здійсн...