App Store Google Play
Олександр ВАЙС

Про цінності націоналіста-державника

15 Жовтня 20:11

Ось і минуло свято 14 жовтня – день священний для кожного українського націоналіста. При чому незалежно від його релігійних, історичних чи будь-яких інших поглядів. Це свято, особливо у такий неспокійний період нашої історії, ставить перед нами ряд цікавих питань, котрі мають отримати відповіді. Хто такий націоналіст-державник? Та чим він відрізняється від інших людей, що звуть себе націоналістами?

Власне у відповіді на друге питання міститиметься ключ до першого. Тож, давайте коротко оглянемо, які цінності можуть сповідувати люди, що звуть себе націоналістами і ті, хто не на словах, але на ділі є державниками.

Перше, що варто було б відмітити у цьому переліку – саме визначення нації та її роль у свідомості обох вищезгаданих груп. І тут ми одразу стикаємось із серйозною проблемою. З точки зору державника, нація – є кровно-духовною спільнотою, котра об’єднана спільним історичною та генетичною пам’яттю. Що в свою чергу означає чітке розуміння історичного минулого власної нації та її біологічну природу. У цей самий час, і це і є та сама проблема, націоналісти недержавного толку не сповідують якогось чіткого визначення «нації» та можуть його трактувати залежно від політичної ситуації. Це призводить до вкрай збочених ідеологічно маніпуляцій, в результаті яких, до прикладу, до української нації починають відносити всіх без розбору персонажів, незалежно від їх походження, мови спілкування, тощо. Це створює вкрай небезпечний ідеологічний вакуум, що заповнюється ворожими до нації та держави ідеями. Ця помилка вже дозволила вживити в український національний організм небезпечні ідеї ґендеризму та радикального фемінізму, які не соромляться пропагувати свою антинаціональну повістку дня в публічному просторі на численних «прайдах» та ЗМІ.

Наступною відмінною рисою між державниками та, назвемо їх так, популістами полягає у підході до питань економічного характеру. Людина, що непогано розбирається в сфері ідеології українського націоналізму, добре знає позицію, котру завжди сповідували очільники Організації Українських Націоналістів в питанні економіки. Вона полягає в тому, що для націоналіста не може існувати священних тельців у сфері економіки, а головним питанням яким він має задаватись є питання доцільності використовуваного механізму, незалежно від природи його походження: чи то ринкового, чи то планового. Державницька позиція в даному випадку полягає в усвідомленні того простого факту, що в питанні добробуту нації такі речі, як цінності ліберального ринку не можуть бути самоцінністю, як власне й демократія та свобода слова, загалом. Єдиним наслідком такого роду сліпого поклоніння ідеям та ігнорування національних потреб буде лишень поступове розчарування населення в даних ідеях, що призведе до прямо протилежного в решті решт результаті. Власне, досвід економічної політики Сполучених Штатів після ліберального періоду президента Обами та втрати демократами влади є цьому яскравим доказом. Зважаючи, на попередній пункт статті важко зрозуміти об’єктивні причини, чому подібний спосіб мислення не користується популярністю серед популістів. І це є цілком логічно, адже причини лежатимуть в площині суб’єктивній та глибоко корисливій. А саме в бажанні популістів бути правішими за державників та паразитувати на пропаганді ліберальних (або інших ненаціоналістичних) ідей у суспільстві.

Третьою і, виразно, найменш очевидною відмінністю націоналіста-державника є жорсткий войовничий дух, який не терпить жодних поступок у питаннях добробуту й безпеки своєї нації. Тут може виникнути питання щодо доцільності даного пункту, адже цілком очевидно, що бажання кращого майбутнього для своєї нації цілком логічно присутнє в кожному націоналісті, незалежно від його державотворчих поглядів. Однак різниця, при чому дуже суттєва, тим не менш є, і проявляється в шляхах досягнення своїх цілей. А саме в готовності йти на компроміси з ворогом заради досягнення мети. Тут варто зауважити, що мова йде саме про ворогів, а не представників інших політичних таборів, налаштованих позитивно по відношенню до держави. Таким ворогом може виступати зовнішній агресор або внутрішня політична система, яка веде державу до катастрофи. У першому випадку пошуки компромісів є нічим іншим як відтермінуванням національного лиха, як це було в Чехословаччині, Австрії, Боснії та Герцеговині, Молдові, тощо. У другому випадку ми розуміємо, що компроміси зі злочинним режимом є нічим іншим як пасивною формою інтеграції до цієї політичної системи, роблячи її невід’ємною її частиною, не здатною через власну залежність її змінити, але рівнозначно винною у скоюваних режимом злочинах. Державницька позиція в усіх питаннях, що стосуються майбутнього нації, мусить бути максимально безкомпромісною і тотальною. Інакша модель поведінки призведе щонайменше до поразки націоналістичного руху та, досить імовірно, до поступового зникнення нації або тривалого її анабіозу.

Як бачимо, різниця поміж державницьким і популістським крилами націоналістичного руху є досить чіткою, хоч далеко не завжди помітною на перший погляд. У цьому її найголовніша небезпека. І у цьому й велика її перевага, адже це дає час на виявлення та лікування недуги популізму всередині державницьких організацій або спільнот, починаючи з наймолодших її членів. Адже найголовнішою помилкою популістів в усі часи була віра у те, що майбутнє ніколи не наступить.



Осінь. Пожовклі листя лежать на землі, вологе повітря обгортає тебе настільки, що ти починаєш відчувати, як воно намагається пробратися до кісток. А тим часом через сіре небо пробивається сонце, щоб с...
Марія СОЛОМОНОВА

Гроші як токсичний елемент

Не завжди гроші – це лише гроші. Іноді вони перетворюють людину на токсичний елемент, який отруює великі території та чинить небезпеку державності країни........Ще зовсім недавно, у розпал перед...
Після української заяви про розпуск лднр, м'яч недовго був на половині поля росіян. путін висунув і свою вимогу - імплементація "формули Штайнмаєра" в українське законодавство. Причому ці вимоги путін...
Ось і минуло свято 14 жовтня – день священний для кожного українського націоналіста. При чому незалежно від його релігійних, історичних чи будь-яких інших поглядів. Це свято, особливо у такий не...