App Store Google Play
Ярема ГАЛАЙДА

Про невміння говорити з народом

23 Вересня 12:10

Не вміє з народом влада наша говорити.
От як розучилась це за царя, так і не навчилась. Того, що дуже вумні, а потім дивуються; як же ж так сталося, що то революція яка, то на виборах прокотять...
А все від великого розуму.
«Що народ? Побухтить (чи «повоняє» за Шкіряком) і заткнеться.
Це ми, панімаєш, політики! А ви усі домогосподарки, таксисти, двірники, бомжі, телевізором зомбовані, дебіли!
От і сидіть там собі! І не відсвічуйте! Ми краще знаємо, що воно робить... і як... і де.. і що вам треба. А не сидітимете, ми вас, - уууухх! - по пиці!» - приблизно такий хід думок демонструють наші можновладці.
Ну, а коли злітають з посад, губки копилять: "Не оцінили! Невдячні! Ви ж дуріки всі, як один! Пропадете без мене!"

Або у груди кулаком собі гатять, аж ребра хрустять: "Та я! Та я, стільки зробив, що ващєєє! Та ви мені ноги цілувати повинні, ідіоти невдячні!"

І цим ще гірше собі роблять, бідолахи

От, приміром, ця ж остогидла вже всім формула Штранмаєра.

Ну сказав би наш Президент Порошенко ще у червні 2014 року, що от партнери наші, ссикуни, слабаки вічностурбовані, бояться з Ху*лом війни воювать. То я їм зараз підрозкажу, які ми миролюбні, а ви, поки я там воду мучу, давіть цих гнид ногами, товчіть руками, мочить усіма можливими способами. Армію хто чим може підтримайте, добробати зараз піднаднакачаємо і, Вперед!
Від мене - повне сприяння!

Так ні! Щось там, десь там, пішов про щось з тими сикунцями домовився...

Ну добре, ну вигребли ми під тим Іловайськом, ну нам‘яли нам боки під Ізвариним...
Ну!!! Так вийди до людей!
І зі сльозою (у нас народ сльозу любить), з надривом в голосі, вдаривши шапкою об землю!
«Еееххх! Не гідний я вас, брати мої! Не по руці прийш-ла-ся була-ва гетьммм-анськая! Обкрутив мене ворог хитрий, як голуба чорний шуліка! Таких козаків недолічилася ниньки ватага наша преславная.
Пішли чубаті лицарі до батьків! У Вирії розповідати про діла наші преславнії, про зраду чорную та про те, що гідні ми слави їхньої, що меча прабатьківського міцно тримають ось ці наші, вогнем печені, курявою трушені, жилавії руки!
Мстою палають душі наші! Запікається кров у жилах від люті на ворога!
Та не можу я, брати мої любі, чоло тепер тримати війська нашого преславного козацького!
Складу і шапку, і булаву, і бунчуки з шаблею та й піду стану поміж вас у лаві!
Нехай вразить мене краще куля гапяча просто в серце, але з вами. Не хочу сконати, як пес шолудивий від сорому за те, що не вберіг таких соколів!»

Та ми би самі йому сльози втерли і булаву в руки дали б: "Тримай, батьку наш, отаман ти наш, сокіл ясний! З ким не бува? Та й не така вже убиль у війську нашому! Свисни тільки і зійдуться воїни, і старий, і малий. Зломимо ще під рукою твоєю силу вражу!"

Ну і тут же треба було б якесь возваніє, на кшталт «Націоналістична Батьківщина у небезпеці! Всі до зброї!»

Та повірте! І на десятий термін обрали б.

Навіть коли підписав і той Закон про особливий статус Донбаса, то і тут можна було б щось сказати. Типу такого:

"Ворог завдав нам несподіваного, віроломного, підлого удару. І за останні кілька днів значно просунувся по нашій святій землі. Наші відважні воїни з останніх сил утримують останні рубежі оборони! Ведуть виснажливі бої в оточенні, але на всі умовляння і накази, відмовляються здаватися. З великою скорботою доводиться визнати, що ми зазнали поразки на цій ділянці фронту.
Аби припинити кровопролиття, я, як Верховний Головнокомандувач прийняв рішення відвести наші війська за річку Кальміус.
Так! Це втрата нашої суверенної території, але присягаюсь Богом і Святим Хрестом, що я не знатиму спокою доти, доки ми не визволим наші землі, наших братів і сестер з ворржого рабства!
Так! Це час важких, подекуди, страшних рішень. Тому, щоби вгамувати чорну лють агресора, я сьогодні кладу на себе відповідальність за прийняття Закону про особливий статус Донбасу.
Це жахливе рішення! І я з великою радістю переклав би відповідальність за нього на інші плечі.
(Тут з підйомом і сталлю в голосі)
Та я, волею Українського народу і Божою Милістю, є Президент! Великої! Незалежної України! Я є єдиний, хто отримав з рук українців право і обов‘язок робити те, що вважаю за необхідне для блага нашої Матері України!"

А?! Ну як?! Пішли б за таким?!



Уявила собі той жах, який би відчули дніпряни, якщо б кремлівські терористи впритул наблизилися до нашого міста Дніпро.Звісно, наші військові зайняли б оборону, стягнувши до східного кордону міста воє...
Влада зрозуміла, що провалила комунікацію із активною частиною суспільства. Врешті про це прямо заявили спікери. Вони, до речі, були підібрані продумано, - модерував зустріч голова ОДА (ну а як ще без...
Андрій ДЕНИСЕНКО

Ріки наших кордонів

Комоні ржуть за Сулою - писав автор Слова о Полку Ігоревім про простір війни і волі, наш степ. Колись Русь-Україна закінчувалась на цій несамовито красивій річці, на правім крутім її березі, перед ди...
Марія СОЛОМОНОВА

А далі що..?

Ну добре, давайте пограємося у «припущення»)(Бо деякі коментарії настільки безглузді і навіть ворожі до України, що викликають не тільки скептичну посмішку, але і відверте обурення більшос...