App Store Google Play
Олександр ВАЙС

Тіло без душі приречене на розпад

15.09.2019 12:14

Так вже склалось в українській національній традиції, що практично у кожній родині є певного роду звичай час від часу навідувати померлих родичів, аби утримувати їх могили у належному стані. Це є виявом поваги та нагадуванням собі того, яку важливу роль у житті родини відіграла людина.

Як не дивно, та, попри свою мінорну забарвленість й індивідуальний характер, даний звичай поширюється також і на громадське життя. При чому відіграє ключову роль у розумінні того, які насправді цінності сповідує та чи інша спільнота.

Аби знайти достатнє тому підтвердження, не треба далеко ходити. Досить лишень пройтись головною вулицею нашого міста – проспектом Дмитра Яворницького. І почнемо ми, мабуть, з того його місця, де нога пересічного гостя нашого міста вперше ступає на його землю. Мова, як ви здогадались, про Привокзальну площу. Зайвим буде описувати знайомий кожному січеславцю контингент, який періодично тусується безпосередньо серед дерев зеленої ділянки привокзальної площі. Як, власне, й описувати те, чим дана публіка дозволяє собі там займатись. Втім, це можна було б списати на поодинокий випадок, якби за пару сотень метрів далі в напрямку центру тим самим проспектом не знаходився подібний притон під відкритим небом. І тут ми вже говоримо про, начебто, культурне місце – сквер поблизу пам’ятника співцю сталінського ГУЛАГа Максима Горького. Єдиною відмінністю від попередньої місцини можна назвати хіба вищу концентрацію використаних шприців, розбитих ампул і порожніх пляшечок з-під етилового спирту, що зумовлено більшою компактністю даної алеї. Алеї, яка пролягає у самісінькому центрі міста.

І таких місцин можна нарахувати ще декілька десятків по всьому місту, починаючи від монументу Слави на початку того самого Яворницького, до невідомої висоти у Діївці. Єднає ці місця масових пиятик один ледь помітний момент, який можна було б назвати «совковим фактором». Адже усі перелічені місця свого часу були (а деякі й по нині лишаються) справжніми мекками для фанатів Совдепії та «безсмислєнного і бєзпощадного руского міра».

Звісно, перетворення подібних місць на відверті звалища й притони до певної міри це може видаватись дивним, адже, по ідеї, рештки фанатів тюрми народів та її ідеології, яких, будемо відверті у Січеславі набагато більше ніж хотілося б, мали б з усіх сил оберігати свої «святині». Принаймні до того часу доки не будуть вигнані ті самі фашисти, котрих вони з такою любов’ю вигукують кожного дев’ятого травня. Однак, до нашого глибокого подиву, це не так. І пляшки з-під пива на меморіалі Слави або невідомій висоті, окрім як на дев’яти травня, не викликають жодного обурення в тих, для кого такий стан речей мав би бути святотацтвом. Не кажучи вже про тих, хто перетворює подібні місця на звалища. А останні – то аж ніяк не злі бандерівці, а такі ж самі раби совкових ілюзій, як ідейні «антифашисти». Можете якось спитати в подібних персонажів, чи є для них такі місця священними і з імовірністю у дев’яносто дев’ять і дев’ять відсотків почути промову про «ваєвавших дідов» і тому подібну маячню.

Втім, варто б підбити певні підсумки сказаного і зрозуміти причину того, чому ж складається така парадоксальна ситуація. На мою скромну думку, масове перетворення місць совкових ритуалів (і привокзальна площа не може позбутись цього статусу ще з часів стояння на ній маніяка-Петровського) пов’язане якраз із тим, що віра у совкові ідеї вже давно померла навіть у серцях найбільших її апостолів, які цього, звісно, ніколи не визнають на публіці. Однак в глибині душі вже давно із тим примирились. Виродження ж їх «святинь» є лише розкладанням трупу цих самих ідей, які, подібно до тіла без душі, приречені гнити на вулицях нашого міста.



У 2014 році в ці дні ми створили у Дніпрі Штаб Національного Захисту - структуру, яка стала координуючим центром сил Майдану, нової влади і, спільно з Правим сектором, організатором Добровольчого Руху...
Юрій Фоменко

Про деукраїнізацію

Наше місто ніколи і ніяка Катерина не засновувала. Просто перейменували Половицю. Що видно з цієї мапи 1779 року. Сто років губернське місто намагалося "побороти" Половицю -"В середине ХIХ века офицер...
Шостий номер на посаді президента до такої межі додзвонився Путіну, допримирявся з Московією, що Україна вже перетворилася з суб‘єкту міжнародних відносин і геополітики на об‘єкт, думка як...
Що ближче 9-те травня, тим більше ми чуємо здавалося би незбагненні біснування у Кремлі та виразки місцевих наших груп, які орієнтуються на Москву.Деякі російські аналітики (Піонтковський чи, наприкла...