App Store Google Play
Ярема ГАЛАЙДА

Революціонери! Не хнюптесь, а читайте Олешу!

8 Вересня 22:00

Почитав тут молодих революціонерів. З кількома навіть поспілкувався особисто по телефону.
Суцільний занепад духу. «Всьо пропало! Та що би я та ще раз, та воювать пішов?! Та ні в жисть! В революції я більше не ходок! Хай тепер інші ходють, а я - зась!»
Дааа, різні ми з вами книжки читали.
Що ж вам по носику щелбана дали і вже сльозки, губки закопилили, щічки надули і нозями тупу-тупу, тупу-тупу: Всі - плохі! Каки! А я такий красунчик! Не варті ви всі мене розпрекрасного, такого ідейного, вумнінького, золотенького! Фі-фі-фі!

Швиденько поздувались герої...

Так от.
Була у мене учителька в школі Людмила Микитівна. Московітську мову і літературу викладала. Вредна була старушенція, але бувало такі розумацькі речі говорила, що в душу лягало...

Чи читали ви, панове, книжку такого собі Юрія Олеші «Три товстуни»?
Ну, людей, які застали совок можна не питати. Кіно всі дивилися.
Так от вчителька моя питає якось клас про «Трьох товстунів»:
- Как ви думаєтє, о чьом ета кніга?

Ми діти! Що нам? Хтось кричить, що про ляльку і танцюристку Суок. Хтось про Повстання. Хтось про канатозодця Тібула чи зброяра Просперо. Хтось про Тутті, а хтось про чарівника Гаспара.
Стоїть така, слухає дивиться на всіх і посміхається:
- Всє ви прави, но нє совсєм! Книґа ета об оптімізмє! Революционном оптімізмє!

От так!
Роман починається з розгрому повстання. Всі перебиті, опір жорстоко придушено, всі ватажки у в‘язниці!
Все? Капець!
Еее, ні! Є ще на волі Тібул і ще люди готові боротися, і є ще відважна дівчинка, готова ризикнути життям заради визволення головного бунтівника зброяра Просперо.
Мало? Так! Мало, але вистачило для нового повстання і перемоги...

Бо всі герої книги - оптимісти, романтики і храбреці, а не нитики і рюмси.

Істино кажу вам, панове, от такими книжками більшовики самі і вирили собі могилу і вклали до рук майбутнім Тибулам та Просперо зброю.

Менше сліз - більше діла!

Я брав участь у трьох революціях.
Ходив у такі походи, що ледве ноги уносив. Моїх друзів і товаришів полягло в боях неміряно. Нас били, різали, стріляли і все це ще задовго до цієї війни.
Після Помаранчевої Революції і зради Юща занепали духом багато хто. Після приходу до влади Янукаки здавалось, що ніч настала навіки і Україні кінець.
Жінка моя на мене, як на шаленця дивилася, коли я казав, що от зараз гряне нова Революція.
Умніки з ВОСу пальчиком при скроні крутили, коли я їм ще у 2010 казав, що Дніпро стане центром опору і патріотичного руху.

Не ридайте! Вважаєте, що все хріново? Збирайте «армію Конвенту». Боріться, а не перетворюйтесь на скигліїв і смішних фатів, склочних старців і беззубих буркотунів.
Ранувато ????

Краще зловити кулю в бою, ніж подохнути, захлинувшись власним блювотинням.

Дійте і зустрінемось на барикадах. Я там точно буду. Тільки от з якого боку... оце питання.



Так вже склалось в українській національній традиції, що практично у кожній родині є певного роду звичай час від часу навідувати померлих родичів, аби утримувати їх могили у належному стані. Це є вияв...
Що таке історія без філософії? Просто набір суперечок академічних істориків. І ті суперечки вже завели в такі тупіки суспільство … що виходити з них потрібно десятиліттями. А з деяких тупіків і...
Максим Мірошниченко

Україна, формула Штайнмайера...

В юності, коли читав як розчленували Першу Чехословацьку республіку, ніяк не міг второпати, як п'ята армія у Європі з доволі нормальним озброєнням та укріпрайонами у гірських, важкодоступних Судетах м...
Почитав тут молодих революціонерів. З кількома навіть поспілкувався особисто по телефону. Суцільний занепад духу. «Всьо пропало! Та що би я та ще раз, та воювать пішов?! Та ні в жисть! В революц...