App Store Google Play
Олександр ВАЙС

І знову за парту! І знову русифікація…

8 Вересня 11:58

Ну, ось і прийшов місяць-вересень, з якого традиційно починається навчальний рік у школярів та студентів. Цього року перше вересня можна було б назвати особливим. Як-не-як влітку вступив в дію закон про мову, який святкувався по багатьох містах України в тому числі й у нас – у Січеславі. І тепер навчання в усіх школах та університетах країни, нехай з певними умовностями, має відбуватись виключно нашою любою, солов’їною мовою! Мало б…

На превеликий жаль, прийшовши в університет на перший день занять, я не помітив особливих змін. Практично усі викладачі, які до цього чотири роки читали мені дисципліни москальською говіркою, продовжили свою сумну традицію і у новому навчальному році. Звісно, що така ситуація не повсюдна, і можна навести цілий ряд вузів Січеслава, в яких такого неподобства давно немає, однак від цього не набагато легше. Не легше мені. І не легше сотням україномовних молодих людей, що завдяки своїм родинам та небайдужим вчителям у сільських школах до сімнадцяти років, не зважаючи на тотально зрусифіковані власне оточення, телебачення та Інтернет, дійшли до першого курсу університету саме україномовними. Дійшли, аби усі ці зусилля згнили у багні змосковщених університетів.

Втім, напевне я перегинаю палицю… «Адже, що тут такого, якщо студент просто слухає лекції російською? Справді, його ж не змушують говорити московською? Ні. А отже ніякої проблеми нема. Вона порожня. Надумана хворобливими захисниками української мови!» - хотілося б подумати.

Однак спробуймо поглянути на «видуману проблему» очима, власне того, хто навчається. А побачимо ми, як студент, що просто хоче навчатись і бути українцем, змушений постійно поставати перед принизливим вибором: або вести конспект рідною мовою, витрачаючи час під час заняття на його переклад, а отже ставлячи під сумнів засвоєння матеріалу на парі; або вести його так, як диктує викладач поступово змушуючи людину, яка прийшла навчатись за конкретною спеціальністю, вивчати чужу їй мову. Відповідно студент змушений вибирати поміж якістю навчання та (як би це пафосно не звучало) власною ідентичністю. Це аж ніяк не перебільшення, адже так чи інакше в голові у людини, яка постійно змушена стикатись з таким вибором утворюється стереотип про те, що для того, аби бути успішним, треба не бути українцем. Відповідно треба бути кимось іншим. Сучасна молодь має в цьому плані багато варіантів до вибору, найпопулярнішим з яких стає звичайнісінький космополітизм. Себто не причислення себе до власного народу. Звісно, це подається під соусом «прогресу», однак є лише спробою манкурта виправдати власну слабкодухість, яка підштовхнула його до зради частинки себе і свого народу вцілому.

Розуміння проблеми є початком шляху до її вирішення, однак в даному випадку все не настільки просто. Не просто, бо ми маємо справу з людьми, які з самої юності були заражені хворобою совкової дводумності, тобто поділяли власні обов’язки на ті, що є першочерговими до виконання, й ті, якими можна знехтувати. Простіше кажучи, вважають за необхідне отримувати зарплату згідно чинного законодавства, однак не хочуть, відповідно до того ж законодавства, навчати студентів державною мовою. Це є великою проблемою, адже забирає такий важливий важіль впливу на недоброчесних викладачів, як закон, перетворюючи виділені державою кошти на освіту на інвестицію у русифікацію власної молоді, який діятиме доти, доки не вимре це покоління радянозаврів, або ж доки національна ідентичність студентів не візьме гору і не дасть їм потужного еволюційного пєндаля.



Так вже склалось в українській національній традиції, що практично у кожній родині є певного роду звичай час від часу навідувати померлих родичів, аби утримувати їх могили у належному стані. Це є вияв...
Що таке історія без філософії? Просто набір суперечок академічних істориків. І ті суперечки вже завели в такі тупіки суспільство … що виходити з них потрібно десятиліттями. А з деяких тупіків і...
Максим Мірошниченко

Україна, формула Штайнмайера...

В юності, коли читав як розчленували Першу Чехословацьку республіку, ніяк не міг второпати, як п'ята армія у Європі з доволі нормальним озброєнням та укріпрайонами у гірських, важкодоступних Судетах м...
Почитав тут молодих революціонерів. З кількома навіть поспілкувався особисто по телефону. Суцільний занепад духу. «Всьо пропало! Та що би я та ще раз, та воювать пішов?! Та ні в жисть! В революц...