App Store Google Play
Олександр ВАЙС

Лі Куан Ю вашому дому

1 Вересня 21:11

Навіщо вивчати праці ідеологів українського націоналізму? Адже мета націоналістів вже давно відома і сформульована буквально у п’яти словах – здобути Українську Соборну Самостійну Державу. Нащо знати більше цієї елементарної формули? Може для того, аби сформувати погляд про те, якою ж має бути та сама УССД? Якою має бути державний устрій, економічна модель, соціальний лад, тощо? Можливо, однак виключно як частина правди. При чому частинка вкрай мала, адже в різних ідеологів були подекуди різні погляди на процес державотворення, які в сукупності своїй можуть сформувати вектор для роздумів і прагнень, індивідуальну візію мети, однак не однозначну відповідь. Прив’язувати цю проблему невизначеності до ідеології українського націоналізму, чи ширше, до самої групи ідеалістичних ідеологій було б не правильно, адже подібні явища ми могли спостерігати і при державному будівництві країн з матеріалістичними ідеологіями, зокрема – СРСР і США.

Але якщо не розкриття мети нашої боротьби є причиною до поглибленого вивчення ідеології, тоді що? Аби зрозуміти відповідь на це питання звернімось до однієї тези ідеологічних опонентів націоналізму, а саме до тези про те, що «інтернаціоналізм є значно ширшою ідеєю за націоналізм». Обурлива, на перший погляд фраза, при ретельному підході, має серйозний, без перебільшення самовбивчий, для інтернаціоналістів зміст. «Ширина» інтернаціоналізму є безперечною. Ідеї соціалізму-комунізму можуть сприйматись у всіх країнах, на всіх континентах, адже спрямовані вони не на конкретну націю, а на соціальну групу (в наш час класову боротьбу замінила боротьба за права меншин), яка є в кожній державі, створюючи таким чином глобальну спільноту – новий Інтернаціонал. В цьому плані інтернаціональні ідеї є безумовно ширшими за націоналізм, оскільки не є прив’язаними до конкретної нації. Зрештою, нав’язувати український націоналізм в Португалії, скільки б українців там не було, є справою марною, у той час, як ширення соціалістичних ідей може здійснюватися цілком спокійно. В цьому полягає розмах  інтернаціональних ідей, та в цьому ж полягає також їхня мілководність. Адже для подібних глобальних об’єднань необхідна єдина модель індивіда (пролетаря, селянина), яка має бути однаковою для всіх її членів. Себто пролетар з донецького басейну повинен мати схожу ментальність з робітником рурського або південноафриканського басейнів. Для подібного роду ідеологій кожен її адепт є лише особиною, яка мало чим відрізняється від собіподібних. Це витворює певний флер загальної рівності, демократії, однак з гидким тоталітарним після смаком.

Ідеологія націоналізму є вужчою за інтернаціональні ідеології, однак вона є значно глибшою за своїм змістом. Вона не створює абстрактної особини, а досліджує психологію власної нації, аби зрозуміти її та на цій основі вибудувати максимально органічну, а отже – стійку надбудову у вигляді держави. Саме цей посил і несуть практично всі праці ідеологів українського націоналізму, що їх ми вивчаємо. Посил того, хто ми є? Яка наша сила? Чого ми боїмося? Що прагнемо захистити?

Пізнай себе і будеш знаним. Елементарний принцип, який, однак, досі не користується повагою серед представників керівництва нашої країни, які обіцяють побудувати сильну державу, звертаючись не до національних потреб української людини, а до закордонного досвіду успішних країн, чиї політичні системи будувались на ґрунті власних національних традицій. Використання такого досвіду в Україні є грою в лотерею, яка може бути частково успішною в тому разі, якщо національна психологія і традиція є близькою до української. Однак ефективність подібного роду ноу-хау не буде максимальною, через що нація не матиме змогу реалізовувати власний потенціал. Пальма, якщо навіть виросте у поміркованому кліматі, все одно не даватиме такого врожаю як у рідних тропіках.

І це цілком логічне, адже неможливо побудувати демократичну Україну (як нам обіцяють на кожних виборах), читаючи спогади Лі Куан Ю – людини, яка не була ані демократом, ані українцем.



Так вже склалось в українській національній традиції, що практично у кожній родині є певного роду звичай час від часу навідувати померлих родичів, аби утримувати їх могили у належному стані. Це є вияв...
Що таке історія без філософії? Просто набір суперечок академічних істориків. І ті суперечки вже завели в такі тупіки суспільство … що виходити з них потрібно десятиліттями. А з деяких тупіків і...
Максим Мірошниченко

Україна, формула Штайнмайера...

В юності, коли читав як розчленували Першу Чехословацьку республіку, ніяк не міг второпати, як п'ята армія у Європі з доволі нормальним озброєнням та укріпрайонами у гірських, важкодоступних Судетах м...
Почитав тут молодих революціонерів. З кількома навіть поспілкувався особисто по телефону. Суцільний занепад духу. «Всьо пропало! Та що би я та ще раз, та воювать пішов?! Та ні в жисть! В революц...