App Store Google Play
Ярема ГАЛАЙДА

Щодо ринку землі, урожайності й державного регулювання

26 Серпня 12:05

Вліз у дебати про необхідність ринку землі в Україні.
І пробігся по врожайності.
Ми тут все хвалимося чорноземами: «У нас така земля, що хоч на хліб замість масла маж!»
Кхе-кхе! Та ні, панове! Угробили наші чорноземи за роки «державного управління сільським господарством». Через виснаження ґрунтів розорали луки і балки (бо треба збільшувати посівні площі) погробивши цим ще й ріки.
Я служив в армії у Польщі.
Земля там - супісок. Сіра, наче мишача шерсть.
Фермери на хуторах жили, біля своїх ділянок.
Біднувато жили, але у кожного старезні трактор і комбайн у дворі.
Так от, одне поле було просто біля самісінького нашого стрільбища.
І був у нас в роті хлопак. Микола... Старший за нас років на шість.
Дядько, порівняно з нами.
Йому у колгоспі бронь давали, бо толковий агроном і техніку міг лагодити. Та воєнком таки в армію запріг, бо план.
І от сидимо ми такі в тіньочку, дивимося: старий пшек виїхав комбайном пшеницю збирати. Проїхав по полю метрів п‘ятдесят і став, зліз з містка і поліз кудись. Витяг з комбайнового нутра жмут соломи і знову поїхав. Ще метрів п‘ятдесят проїхав і знов та сама історія.
- Ти ба! Настирний який. Курррркуляка! - прошипів наш штатний баламут Серьога Татотченко.
- То у нього бункер забивається. - підвівся на лікті Микола - ану, піду гляну, що там таке.
- Та нафіг тобі той пшек здався?!
Микола відмахнувся і пішов до комбайна. Підійшов, почекав поки той знову стане і до поляка.
Поручкались, погомоніли. Дивимося, а Микола поліз замість діда до бункера. Щось там посмикав, повертів, якийсь інструмент у діда взяв і знову у бункер мало не до пояса заліз. Потім виліз, ще трохи погомонів з поляком, знов поручкався на прощання і потупцяв до нас.
Невеселий прийшов.
- Ну що подружився з куркулякою? - спитав Серьога ліниво.
- Та який він куркуль? Комбайну вже років із тридцять. На ладан дише.
- Ще й жадюга!
- Вгомонись. Цей жадюга паше наче віл. З жінкою вдвох господарює. У нього долоня, що підошва на кирзаку. І от яка штука. Ми з наших чорноземів у колгоспі ледве 30 центнерів вижимаємо, а цей дід на своїй допотопній техніці, сам з жінкою збирає 45-50 центнерів і ось на цьому супіску. Яяяк?! Так у нього ще і три корови і п‘ять свиней (!!!).
- Жирує, буржуй!
- Та! У нього три чверті держава забирає. Молока 20 літрів щодня здає. І три свині восени відберуть. З цього лана 20% тільки його.
- От і добре! Бо забагатіють. А нефіг морду балувать. У наших, оно, колгоспників тракори по дворах не стоять!
- Ну ти і дурко! - розсміявся Микола і дав Серьозі дружнього запотиличника.
- Ти того... Обережніше зі своїми симпатіями. Не дай боже до особіста дійде, як ти тут з куркулями ручкаєшся. Буде тобі вавка і пляма на біографії.

А дід вже давно завів комбайна, покотився полем і більше не зупинявся.

Дуже мені пам‘ятний той випадок.

100% державного контролю над землею довели колись багатющу аграрну країну до того, що навіть розоравши казахську цілину, вона купляла зерно у тих, хто «погряз у грабіжницькому капіталістичному способі господарювання на землі».

А крихітна Голандія з її фермерами, на відвойованих у моря землях, перетворилася на житницю Європи.

Ну і по врожайності пшениці коротко.
У 2012 році Україна зібрала рекордний врожай.
Фанфари! Бабки мільярдами, а врожайність була цілих 33 центнери на гектар. Уявляю, як реготали чи здивовано чухали потиліці биті французькі та німецькі фермери з їхніми 80 центнерами з гектара, або поляки, які, з великим трудом, зібрали якихось 60 ц/га.
І це для Європи був не найкращий рік. Засуха погробила багато зернових. Ще й у Франції трапились пожежі.
Минулого року Україна зробила ривок!
І знову рекорд!
46 ц/га! Це ж огогого!
Не те що ті самі німці! Так і залишились на своїх смішних 80ц/га.
А голандці?! Тьху, та й годі! Все не можуть перелізти через позначку 100 ц/га.

До речі про тотальний контроль з боку держави в європейських державах за сільськогосподарськими землями - це брехні прибічників збереження колгоспного кріпацтва в Україні.
9/10 ґрунтів там в приватних руках.
У німців нащадки юнкерів щільно сіли на землю.
В Англії піди зсунь якогось поміщика з його спадщини ще часів якогось ХІ століття.
Ага-ага! Щассс!
Здає землю в оренду фермерам і не париться.
Та і у Франції не за те селяни революції робили аби зараз свої ферми якомусь чинуші віддати.
Та і головні наші конкуренти на ринку зернових - США та Канада - збирають по 70-80ц/га. При тому, що фермерські угіддя, співставні з нашими «колгоспними ланами», обробляють по п‘ять - шість чоловік. Бо техніка!

Тому, вважаю, що ринок землі має бути в Україні, а мораторії на продаж землі це чіпляння за совок. Оповідки про те, що зараз «понаїдуть і розкуплять» - байки на рівні казок братів Грімм.

Не продавайте іноземцям і все. Держава тут цілком може сунути носа і захистити свій ринок.

А от неврегульованість земельного питання веде до щорічних рейдерських війн на посівну і жнива, з використанням тітушок і вогнепальної зброї.

Та мене інше турбує.
Правоохоронна система наша слабка і корумпована. І справа тут не в поліцї. Суди наші реформували так (зоча і до реформи те спме було), що буде бандючня скуповувати землі, як у фільмах про Дикий Захід, а фермерів наших новонароджених знаходитимуть в балках і ставках з заповітами на нових власників...



Так вже склалось в українській національній традиції, що практично у кожній родині є певного роду звичай час від часу навідувати померлих родичів, аби утримувати їх могили у належному стані. Це є вияв...
Що таке історія без філософії? Просто набір суперечок академічних істориків. І ті суперечки вже завели в такі тупіки суспільство … що виходити з них потрібно десятиліттями. А з деяких тупіків і...
Максим Мірошниченко

Україна, формула Штайнмайера...

В юності, коли читав як розчленували Першу Чехословацьку республіку, ніяк не міг второпати, як п'ята армія у Європі з доволі нормальним озброєнням та укріпрайонами у гірських, важкодоступних Судетах м...
Почитав тут молодих революціонерів. З кількома навіть поспілкувався особисто по телефону. Суцільний занепад духу. «Всьо пропало! Та що би я та ще раз, та воювать пішов?! Та ні в жисть! В революц...