App Store Google Play
Ярема ГАЛАЙДА

Щодо ринку землі, урожайності й державного регулювання

26 Серпня 12:05

Вліз у дебати про необхідність ринку землі в Україні.
І пробігся по врожайності.
Ми тут все хвалимося чорноземами: «У нас така земля, що хоч на хліб замість масла маж!»
Кхе-кхе! Та ні, панове! Угробили наші чорноземи за роки «державного управління сільським господарством». Через виснаження ґрунтів розорали луки і балки (бо треба збільшувати посівні площі) погробивши цим ще й ріки.
Я служив в армії у Польщі.
Земля там - супісок. Сіра, наче мишача шерсть.
Фермери на хуторах жили, біля своїх ділянок.
Біднувато жили, але у кожного старезні трактор і комбайн у дворі.
Так от, одне поле було просто біля самісінького нашого стрільбища.
І був у нас в роті хлопак. Микола... Старший за нас років на шість.
Дядько, порівняно з нами.
Йому у колгоспі бронь давали, бо толковий агроном і техніку міг лагодити. Та воєнком таки в армію запріг, бо план.
І от сидимо ми такі в тіньочку, дивимося: старий пшек виїхав комбайном пшеницю збирати. Проїхав по полю метрів п‘ятдесят і став, зліз з містка і поліз кудись. Витяг з комбайнового нутра жмут соломи і знову поїхав. Ще метрів п‘ятдесят проїхав і знов та сама історія.
- Ти ба! Настирний який. Курррркуляка! - прошипів наш штатний баламут Серьога Татотченко.
- То у нього бункер забивається. - підвівся на лікті Микола - ану, піду гляну, що там таке.
- Та нафіг тобі той пшек здався?!
Микола відмахнувся і пішов до комбайна. Підійшов, почекав поки той знову стане і до поляка.
Поручкались, погомоніли. Дивимося, а Микола поліз замість діда до бункера. Щось там посмикав, повертів, якийсь інструмент у діда взяв і знову у бункер мало не до пояса заліз. Потім виліз, ще трохи погомонів з поляком, знов поручкався на прощання і потупцяв до нас.
Невеселий прийшов.
- Ну що подружився з куркулякою? - спитав Серьога ліниво.
- Та який він куркуль? Комбайну вже років із тридцять. На ладан дише.
- Ще й жадюга!
- Вгомонись. Цей жадюга паше наче віл. З жінкою вдвох господарює. У нього долоня, що підошва на кирзаку. І от яка штука. Ми з наших чорноземів у колгоспі ледве 30 центнерів вижимаємо, а цей дід на своїй допотопній техніці, сам з жінкою збирає 45-50 центнерів і ось на цьому супіску. Яяяк?! Так у нього ще і три корови і п‘ять свиней (!!!).
- Жирує, буржуй!
- Та! У нього три чверті держава забирає. Молока 20 літрів щодня здає. І три свині восени відберуть. З цього лана 20% тільки його.
- От і добре! Бо забагатіють. А нефіг морду балувать. У наших, оно, колгоспників тракори по дворах не стоять!
- Ну ти і дурко! - розсміявся Микола і дав Серьозі дружнього запотиличника.
- Ти того... Обережніше зі своїми симпатіями. Не дай боже до особіста дійде, як ти тут з куркулями ручкаєшся. Буде тобі вавка і пляма на біографії.

А дід вже давно завів комбайна, покотився полем і більше не зупинявся.

Дуже мені пам‘ятний той випадок.

100% державного контролю над землею довели колись багатющу аграрну країну до того, що навіть розоравши казахську цілину, вона купляла зерно у тих, хто «погряз у грабіжницькому капіталістичному способі господарювання на землі».

А крихітна Голандія з її фермерами, на відвойованих у моря землях, перетворилася на житницю Європи.

Ну і по врожайності пшениці коротко.
У 2012 році Україна зібрала рекордний врожай.
Фанфари! Бабки мільярдами, а врожайність була цілих 33 центнери на гектар. Уявляю, як реготали чи здивовано чухали потиліці биті французькі та німецькі фермери з їхніми 80 центнерами з гектара, або поляки, які, з великим трудом, зібрали якихось 60 ц/га.
І це для Європи був не найкращий рік. Засуха погробила багато зернових. Ще й у Франції трапились пожежі.
Минулого року Україна зробила ривок!
І знову рекорд!
46 ц/га! Це ж огогого!
Не те що ті самі німці! Так і залишились на своїх смішних 80ц/га.
А голандці?! Тьху, та й годі! Все не можуть перелізти через позначку 100 ц/га.

До речі про тотальний контроль з боку держави в європейських державах за сільськогосподарськими землями - це брехні прибічників збереження колгоспного кріпацтва в Україні.
9/10 ґрунтів там в приватних руках.
У німців нащадки юнкерів щільно сіли на землю.
В Англії піди зсунь якогось поміщика з його спадщини ще часів якогось ХІ століття.
Ага-ага! Щассс!
Здає землю в оренду фермерам і не париться.
Та і у Франції не за те селяни революції робили аби зараз свої ферми якомусь чинуші віддати.
Та і головні наші конкуренти на ринку зернових - США та Канада - збирають по 70-80ц/га. При тому, що фермерські угіддя, співставні з нашими «колгоспними ланами», обробляють по п‘ять - шість чоловік. Бо техніка!

Тому, вважаю, що ринок землі має бути в Україні, а мораторії на продаж землі це чіпляння за совок. Оповідки про те, що зараз «понаїдуть і розкуплять» - байки на рівні казок братів Грімм.

Не продавайте іноземцям і все. Держава тут цілком може сунути носа і захистити свій ринок.

А от неврегульованість земельного питання веде до щорічних рейдерських війн на посівну і жнива, з використанням тітушок і вогнепальної зброї.

Та мене інше турбує.
Правоохоронна система наша слабка і корумпована. І справа тут не в поліцї. Суди наші реформували так (зоча і до реформи те спме було), що буде бандючня скуповувати землі, як у фільмах про Дикий Захід, а фермерів наших новонароджених знаходитимуть в балках і ставках з заповітами на нових власників...



Відверто кажучи, давно втомився читати такі заголовки, як "Україні потрібен націоналізм!". "Націоналізм - саме те, що потрібно Україні". "Україні не вистачає націоналізму".Все це, звісно, прекрасно. І...
Під тиском багатотисячних протестів нам дійсно вдалося уникнути швидкої капітуляції, але загроза повзучої капітуляції, з далекосяжними для держави та нації наслідками, є цілком реальною.Зе суттєво ско...
Максим Мірошниченко

Рейтинг влади падає

Очевидно, що в найближчий час ми побачимо фрагментацію влади. Із занадто різних елементів вона складається. Ці різноманітні групи воюють одна із одною через оці телеграмні зливи та інсайди. Портнов лю...
Те, що два великих свята, Архістратига Михаїла і День гідності та свободи, Україна відзначає в один день, не випадковий збіг. Ці свята дещо схожі – і за смислом, і особистостями.Наші Герої, які...