App Store Google Play
Максим Мірошниченко

Лише наполегливість і послідовність!

15 Серпня 21:00

Рефлексії навколо "втрачених" Криму та Донбасу - це звичайні "фантомні" болі. Усім цим обмінам думок про людей чи територію ("як повернути", "коли", "на яких умовах", "ми не повернемо, бо") скоро виповниться 6 років і вони уже не несуть у собі чогось нового чи оригінального.

Більш того, сама проблема не є чимось новим та оригінальним - за останні 20-30 років можна нарахувати десятки країн, які або вирішували проблеми реінтеграції територій та населення, або їх вирішують або просто живуть із цією проблемою. Вокаліст "Рамштайну" Тіль Ліндеман виступав за збірну з плавання "втраченої" для Німеччини НДР. Разом із ним до шкіл НДР ходила "втрачена" для демократичної Німеччини Ангела Меркель. Їм на уроках розповідали про "правильну" Німеччину, яка захищена від "неправильної" Антифашистським валом. Нагадаю, що саме таку офіційну назву носила у НДР Берлінська стіна. НДР була визнана світом, більше того, одного разу на офіційному футбольному змаганні ФРН змушена була грати із НДР. І зараз це уже історія.

За тисячі кілометрів звідси, десь у південній півкулі існує невеликий острів Тімор, східна частина якої є незалежною, бідною країною. Скоріше за все ви про неї не чули і навряд чи почуєте ще. А у 98-му році вона уже більше 20 років була окупована грізною Індонезією із генералом Сухарто при владі. Ніхто у світі не визнавав окупацію Східного Тімору, ніхто не воював із Індонезією заради клаптику острова, яким мало хто вкаже на мапі. Не було якихось катастрофічних, тяжких санкцій від міжнародної спільноти. Одночасно із цим обивателі несерйозно ставилися до колишнього президента Східного Тімору, який запевняв у інтерв'ю, що Індонезія рано чи пізно залишить східну частину маленького острова.

Грізний Радянський Союз жив із невизнаними кордонами (світ не визнавав окупацію трьох балтійських країн) 50 років. Литовці, латвійці чи естонці були "втрачені" від цього? Звичайно ні. Раймонд Паулс з Лаймою Вайкулє нормально жили при СРСР, виспупали під червоними прапорами, а зараз живуть у незалежній Латвії. Вони не були дисидентами тоді, не є латвійськими націоналістами і зараз. Але виступають за незалежність своєї країни. Зараз багато наших співвітчизників відпочивають на адріатичних пляжах Хорватії, хоча майже 30 років тому сербські війська стояли у кроці від того, аби розрізати цю країну навпіл і могли із артилерії обстрілювати її столицю. Впевнений, що якби тоді був фейсбук, можна було би знайти пости хорватів про те, що міста Кнін та Вуковар втрачені для хорватів.

Чому нас вчить цей досвід? Просто бути принциповими і стверджувати, що східний Донбас і Крим - це Україна. Це мають декларувати і суспільство і сьомий президент. Суспільство і восьмий президент. Суспільство і дев'ятий президент...

Так ми будемо задіяні у безпорадних для нас мінських, нормандських, фінських, барбекю форматах, які імітують процес вирішення проблеми. Так, ми будемо, брати участь у форматах, які будуть більш ефективні. Все це буде. Ситуація вимагає від нас і надалі залишатися на стороні добра і ефективніше впрагатися у нормальний, цивілізований світ. Для вас має якесь принципове значення повернемо ми території дипломатичним чи військовим методом? Якщо вони у очах світу будуть легальними? У мене для вас новина: сама можливість вирішити це питання військовим методом уже різко підвищує ваші шанси вирішити це питання дипломатичним шляхом. Це абсолютно очевидний факт.

Так, ми можемо повернути відторгнені території лише тоді, коли ослабне Росія. У нашому куточку світу такі проблеми вирішується саме за таких умов. І коли вона ослабне, разом із нами вирішувати свої територіальні проблеми кинуться точно Молдова, Грузія та Азербайджан. І східний Донбас, і Крим - несамодостатні території. Їх доля визначається лише двома можливостями: або повернення до України, або перебування у "нелегальному" становищі. Навіть якщо Крим зарясніє російськими туристами. Третього варіанту для цих територій не існує.

Росія точно ослабне. Немає вічних автократів. Немає вічних спадкоємних автократичних режимів. Світ все більше глобалізується - і в ньому повноцінно не може жити держава, яка стоїть поза міжнародним правом. Навіть незважаючи на те, що бувать періоди у історії, коли ті права топчуться багатьма суб'єктами.

У нас немає приводів для песимізму - ще 6 років тому вся Україна стояла по порозі знищення. Аби це розуміти нам не треба бути розвідниками і читати суперсекретні документи російських ГРУ чи СВР. Або читати у пресі слухи про те, що путін колись сказав Бушу, що Україна - неповноцінна держава, де є багато "подарованих" Росією територій. Аби усе це зрозуміти, нам достатньо подивитися просто виступ путіна із "рєчью" з приводу "приєднання" Криму. Цей запис в інтернеті, скоріше за все, буде існувати ЗАВЖДИ. Там путін щирий як слоза дитини. Там просто і прямо сказане все, що він думає про Україну і як буде будуватися російська політика навколо України..."Історічєская Расія", "Юг Расії". Цього достатньо аби зрозуміти все. А слова про "самую бальшую раздєльонную нацию" натякають нам те, що в нашому клубі страждальців може опинитися ще й Білорусь із тими ж таки балтійцями

Тому я не бачу жодного приводу жалітися на удар гонга, коли ми стояли на порозі нокауту.



Відверто кажучи, давно втомився читати такі заголовки, як "Україні потрібен націоналізм!". "Націоналізм - саме те, що потрібно Україні". "Україні не вистачає націоналізму".Все це, звісно, прекрасно. І...
Під тиском багатотисячних протестів нам дійсно вдалося уникнути швидкої капітуляції, але загроза повзучої капітуляції, з далекосяжними для держави та нації наслідками, є цілком реальною.Зе суттєво ско...
Максим Мірошниченко

Рейтинг влади падає

Очевидно, що в найближчий час ми побачимо фрагментацію влади. Із занадто різних елементів вона складається. Ці різноманітні групи воюють одна із одною через оці телеграмні зливи та інсайди. Портнов лю...
Те, що два великих свята, Архістратига Михаїла і День гідності та свободи, Україна відзначає в один день, не випадковий збіг. Ці свята дещо схожі – і за смислом, і особистостями.Наші Герої, які...