App Store Google Play
Юлія МЕЛЬНИК

Про важливість повноцінної родини

09.06.2019 19:35

Не можу спокійно заснути. З голови не йде розмова з таксистом...

Йому безперестанно телефонує жіночка, яка волає в слухавку. Він пояснює: "Я с клиентом"... На третій дзвінок відповідь: "Дура, я зарабатываю деньги!"... Він кидає телефон на сидіння, вибачається переді мною... І продовжує...

Йому тризвонить коханка, яку б'ють ревнощі... "Год уже она меня мучает, год! Сама с мужем живет, а меня к столбу ревнует!", - випалює чоловік років 45-ти.

Їй погано з чоловіком, який випиває, б'є її... Але у них трикімнатна квартира з євроремонтом у центрі міста і двоє дітей... "Я говорю ей: я готов прийнять детей, плюнь на квартиру, у меня есть жилье. А она только обещает. Потом мириться с мужем, на неделю. Дальше - опять скандал, и она приходит по мне. А мне кроме нее никто другой не нужен"...

І таких історій - тисячі... І останні, про кого насправді думають дорослі в подібних історіях - то діти... :( Бо життя в нездоровій сімейній атмосфері - то скалічена психіка і формування неправильної, вбивчої моделі родини, яку дитина, виростаючи, на рівні підсвідомості готова приймати і надалі в своєму житті :( Це підтверджують практикуючі психологи зі всього світу не один десяток років.

Жити заради дітей - це виправдання для дорослих перед собою та суспільством!

Хто знає мене особисто, в курсі, що я маю доньку, але не була заміжня. З татом малої ми розійшлися, як у морі кораблі, коли їй було 9 місяців. Наступна його зустріч із донькою відбулася, коли їй було 3,5 роки. Весь цей час вона знала, що в неї є тато, що він - хороший. А ще - що він гарний (то її висновок після перегляду їхніх спільних світлин))). Просто тато зайнятих, у нього - старенька мама, тому наразі він не приходить. Так ми пояснювали їй відсутність тата.

Останні 5 років тато присутній у житті дитини. У нас вистачило любові до дитини, щоб забути всі образи і нормально спілкуватися. Дитина знає: є мама і тато, вони не живуть разом, бо так сталося, що розлюбили один одного. Але при цьому вони обидвоє люблять її, не менше тих батьків, які живуть разом!

Кожен із нас зараз має своє особисте життя. І я вдячна за мудрість двом чоловікам, які, я це розумію, не впадають у навіжену радість від спілкування один із одним, але прийняли один одного в своєму житті!!!

Так, неповноцінна родина - то певні психологічні труднощі для дитини. Але вирішити їх у дитячому віці набагато простіше, ніж у дорослому віці тій людині, яка жила в родині, де батьки співіснували разом під одним дахом "заради" неї.

Любіть своїх дітей! ????
Любіть себе
Щасливі батьки - щаслива дитина! Мудрості нам всім заради наших дітей!

 


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...