App Store Google Play
Ярема ГАЛАЙДА

Лемінги і кизяки

3 Червня 13:49

Якось у далеку даль, стежкою широкою, до Обітуваної Вічнозеленої Галявини, чемчикувала ватага лемінгів, з вірою у вічно сите життя на тій галявині.
Довгий був їхній шлях, вже не одне покоління відійшло у лемінгський вирій і передало свою віру молодшим.

А ще біда була у них і полягала вона в тому, що тією ж стежкою ганяли люди худобу на пасовище, а тому бита вона була, перебита і загиджена кизяками.

І от кожен раз, коли лемінги доходили до навалених куп ставалася між ними одна й та сама суперечка через те, що треба було обрати через яку ж з тих куп йти далі:
- Треба йти он через ту, стару і вже підсохлу згори купу! Вона трохи окріпла, виглядає більш-менш міцною і ми вже звикли лазити по таких купах! - верещали одні
- Так стільки разів ми провалювалися через корку і потрапляли у навоз, ще й перегнилий, що сили нема терпіти. А скільки потонуло в них чесних лемінгів! Треба он через оту лізти - нову! Вона і виглядає свіжішою і тхне від неї свіжачком, а не гноєм! - заперечували інші.
- Нам, взагалі, все одно через яку купу лізти. Від нас нічого не залежить, за нас і так вже все порішали - гунділи треті
І десь, затерті іншими, пищали четверті:
- А може давайте між купами пройдемо? Нащо в кизяки ті лізти? Та і, може, є десь є інша стежка! Чистіша!

Їх, само собою, ніхто не слухав, а якщо і чули то презирливо кидали:
- Це позиція слабака! Вибір треба робити! Відповідальність на себе брати!

Потім голосували і лізли всі скопом в ту купу, за яку проголосувала більшість.

Щоправда, так було не завжди.

Іноді, кожен йшов тим шляхом, який обрав сам чи ті, хто голосував так само, як і він.

Після того, як лемінги вилазили з обраних ними куп, суперечка продовжувалась:
- Це все через тих дебілів, які обрали свіжу купу. От від них і весь сморід та бруд. - звинувачувально тицяли пальчиком одні
- Так і від вас же теж смердить нівроку. Тільки старим кизяком! І не смердить від нас! То ваше лайно наш аромат перебиває! - відповідали інші.
- Ми еліта! Нас менше в ті кизяки полізло, а ви - дебіли і кретини, бо вас більше до іншої купи понесло. Ми вірні традиції Підсохлої Шкоринки, а ви - манкурти! Позабували звідки повилазили! - гнівно батожили перші.
- Ми шукаємо нових шляхів (тобто, куп), а не ходимо по твані, в якій потонуло достобіса наших предків! - не менш гнівно відпискувались другі.

От так, теручись одне об одного, і сварячись, лемінги дорогою рівномірно змішували одне лайно з іншим і забрьохували ним ще й тих, хто пройшов між купами.

А що робить? 

Стежка ж одна. Ватага одна. Куди ж тут подінешся?

Ім би на іншу стежину зійти... Так а віність традиції як же?



Під тиском багатотисячних протестів нам дійсно вдалося уникнути швидкої капітуляції, але загроза повзучої капітуляції, з далекосяжними для держави та нації наслідками, є цілком реальною.Зе суттєво ско...
Максим Мірошниченко

Рейтинг влади падає

Очевидно, що в найближчий час ми побачимо фрагментацію влади. Із занадто різних елементів вона складається. Ці різноманітні групи воюють одна із одною через оці телеграмні зливи та інсайди. Портнов лю...
Те, що два великих свята, Архістратига Михаїла і День гідності та свободи, Україна відзначає в один день, не випадковий збіг. Ці свята дещо схожі – і за смислом, і особистостями.Наші Герої, які...
Максим Мірошниченко

Про деолігархізацію

Як свідчать розмови суркова із бородаєм про ріната, заяви коломойського та й результати останніх, передостанніх...та в принципі будь-яких виборів, реальна модернізація України можлива лише після усуне...