App Store Google Play
Ярема ГАЛАЙДА

Лемінги і кизяки

3 Червня 13:49

Якось у далеку даль, стежкою широкою, до Обітуваної Вічнозеленої Галявини, чемчикувала ватага лемінгів, з вірою у вічно сите життя на тій галявині.
Довгий був їхній шлях, вже не одне покоління відійшло у лемінгський вирій і передало свою віру молодшим.

А ще біда була у них і полягала вона в тому, що тією ж стежкою ганяли люди худобу на пасовище, а тому бита вона була, перебита і загиджена кизяками.

І от кожен раз, коли лемінги доходили до навалених куп ставалася між ними одна й та сама суперечка через те, що треба було обрати через яку ж з тих куп йти далі:
- Треба йти он через ту, стару і вже підсохлу згори купу! Вона трохи окріпла, виглядає більш-менш міцною і ми вже звикли лазити по таких купах! - верещали одні
- Так стільки разів ми провалювалися через корку і потрапляли у навоз, ще й перегнилий, що сили нема терпіти. А скільки потонуло в них чесних лемінгів! Треба он через оту лізти - нову! Вона і виглядає свіжішою і тхне від неї свіжачком, а не гноєм! - заперечували інші.
- Нам, взагалі, все одно через яку купу лізти. Від нас нічого не залежить, за нас і так вже все порішали - гунділи треті
І десь, затерті іншими, пищали четверті:
- А може давайте між купами пройдемо? Нащо в кизяки ті лізти? Та і, може, є десь є інша стежка! Чистіша!

Їх, само собою, ніхто не слухав, а якщо і чули то презирливо кидали:
- Це позиція слабака! Вибір треба робити! Відповідальність на себе брати!

Потім голосували і лізли всі скопом в ту купу, за яку проголосувала більшість.

Щоправда, так було не завжди.

Іноді, кожен йшов тим шляхом, який обрав сам чи ті, хто голосував так само, як і він.

Після того, як лемінги вилазили з обраних ними куп, суперечка продовжувалась:
- Це все через тих дебілів, які обрали свіжу купу. От від них і весь сморід та бруд. - звинувачувально тицяли пальчиком одні
- Так і від вас же теж смердить нівроку. Тільки старим кизяком! І не смердить від нас! То ваше лайно наш аромат перебиває! - відповідали інші.
- Ми еліта! Нас менше в ті кизяки полізло, а ви - дебіли і кретини, бо вас більше до іншої купи понесло. Ми вірні традиції Підсохлої Шкоринки, а ви - манкурти! Позабували звідки повилазили! - гнівно батожили перші.
- Ми шукаємо нових шляхів (тобто, куп), а не ходимо по твані, в якій потонуло достобіса наших предків! - не менш гнівно відпискувались другі.

От так, теручись одне об одного, і сварячись, лемінги дорогою рівномірно змішували одне лайно з іншим і забрьохували ним ще й тих, хто пройшов між купами.

А що робить? 

Стежка ж одна. Ватага одна. Куди ж тут подінешся?

Ім би на іншу стежину зійти... Так а віність традиції як же?



Так вже склалось в українській національній традиції, що практично у кожній родині є певного роду звичай час від часу навідувати померлих родичів, аби утримувати їх могили у належному стані. Це є вияв...
Що таке історія без філософії? Просто набір суперечок академічних істориків. І ті суперечки вже завели в такі тупіки суспільство … що виходити з них потрібно десятиліттями. А з деяких тупіків і...
Максим Мірошниченко

Україна, формула Штайнмайера...

В юності, коли читав як розчленували Першу Чехословацьку республіку, ніяк не міг второпати, як п'ята армія у Європі з доволі нормальним озброєнням та укріпрайонами у гірських, важкодоступних Судетах м...
Почитав тут молодих революціонерів. З кількома навіть поспілкувався особисто по телефону. Суцільний занепад духу. «Всьо пропало! Та що би я та ще раз, та воювать пішов?! Та ні в жисть! В революц...