App Store Google Play
Максим Мірошниченко

Історія про те, як я вкрав

26 Травня 12:48

Коли мене серйозно питають чи крав я хоч щось у своєму житті, я не поспішаю відповідати, бо точно знаю, що крав у дитинстві. Зараз важко згадати що, але один випадок я пам'ятаю...

Це було 19 років тому. Автобус віз хлопців та дівчат із моєї школи у облцентр - в Дніпро. До речі, при в'їзді в місто я був здивований, що Дніпро, виявляться, називається Днепропетровск. Я не пам'ятаю уже навіщо ми туди їхали, але точно пам'ятаю, що пунктиком програми був планетарій. Він виявився зачиненим. Власне, я до сих пір так і не побував у дніпровському планетарії. Батьки дали дітям кишенькові гроші і вчителі думали куди відправити дітей в рамках неофіційної програми. Хтось хотів в парк, мої кінти - у Макдональдз.

Я хотів туди і туди, але мені не вистачало грошей. І тоді я вирішив витратити їх на найцінніше - на ринку поза ЦУМом я знайшов прилавок із касетами. Там лежав новий альбом Океану Ельзи "Янанебібув". Небесно синю обкладинку із цим злитим у єдине ціле написом дивакуватим шрифтом я запам'ятав назавжди. "Океани" тоді були чимось абсолютно крутим, свіжим, драйвовим та вражаючим і водночас своїм. Я не знав, що таку круту музику можна було робити українською мовою. Ця касета вартувала мені майже усіх моїх коштів. Я знав, що мені не вистачить грошей на якусь нормальну їжу, але нічого критичного у цьому я не побачив.

Поки в автобусі діти не почали їсти усе, що купили у місті...В мене були справжні муки. Я з'їв те, що батьки дали мені в дорогу, але цього не вистачило. Мені знайома дівчинка дала свій бутерброд, але мені не вистачила і його. І потім я не знайшов нічого кращого, ніж поцупити у неї ще один. Я думав, що вона не помітить, бо наче наїлася. А якщо і помітить, то уже вдома. Звісно, вийшло повне фіаско. Чому зник єдиний бутерброд вона здогадалася відразу. Не відразу зізнався я. Наші мами дружили і я від сорому не знаходив собі місця в тому автобусі.

Втім, про своє тринкання бюджету я зовсім не пожалкував - Янанебібув виявився сплавом чисто "океанських" хітів, до яких із мого села було так далеко, як до іншої галактики. Слухаючи цей альбом я нарешті почув і зрозумів, що то за таємнича бас-гітара і закохався у цей інструмент. За мою пристрасть до "Океанів" з мене трохи кпинили однокласники, що слухали більш "модну" музику, і той альбом був такою драйвовою і крутою смугою у тінейджерському житті. І хай "Океанів" я перестав слухати з 2006-го (вони стали номером один, а потім взагалі патріархами із "правильними", виверіними рифами), але "Янанебібув" та "Модель" завжди буде в моєму плейлисті.

А от за цю свою крадіжку мені соромно досьогодні. І вона, гадаю, точно уже ніколи не забудеться.



Так вже склалось в українській національній традиції, що практично у кожній родині є певного роду звичай час від часу навідувати померлих родичів, аби утримувати їх могили у належному стані. Це є вияв...
Що таке історія без філософії? Просто набір суперечок академічних істориків. І ті суперечки вже завели в такі тупіки суспільство … що виходити з них потрібно десятиліттями. А з деяких тупіків і...
Максим Мірошниченко

Україна, формула Штайнмайера...

В юності, коли читав як розчленували Першу Чехословацьку республіку, ніяк не міг второпати, як п'ята армія у Європі з доволі нормальним озброєнням та укріпрайонами у гірських, важкодоступних Судетах м...
Почитав тут молодих революціонерів. З кількома навіть поспілкувався особисто по телефону. Суцільний занепад духу. «Всьо пропало! Та що би я та ще раз, та воювать пішов?! Та ні в жисть! В революц...