App Store Google Play

Січеславщина як вакцинація

08.02.2019 12:43

Я зізнаюся відверто: я не був автором ідеї щодо перейменування області, навіть співавтором. Так, я безумовно підтримую заміну комуністичної і чужої назви на рідну, українську і патріотичну. І справа тут не в кілотоннах аргументів, яким протиставляється хіба що ялове «ну так же проще» або «так било всєгда». Січеславська – це заперечення Новоросії. Це унеможливлення просування «руського миру» і «дамбасу» далі на захід. Просування, як показали останні дні, більш ніж ймовірного.

Я зізнаюся ще в одному – я до кінця не вірив, що рішення підтримає парламент. Одна справа – народна ініціатива, інша – велика політика, де (чого вже кривити душею) всі серйозні питання вирішуються через матеріальну призму. Питання ідеології, виживання, майбутнього, самоідентифікації і виживання українців далеко не найголовніші в політичному дискурсі. Але це сталося. І це дійсно свято.

Я не знаю, чим воно завершиться в підсумку. Патріотичні сили в країні завжди більше займалися взаємним поборенням, ніж відстоюванням єдності й і боротьби зі спільним ворогом. Але вчорашнє голосування по Січеславській вже принесло неабияку користь – оголило справжню проблему і показало її масштаб.

Добу не перериваючись на хвилину кипить мозок у «російськомовних патріотів», яким нібито й «все одно», але незносно пече можливість українців відчувати себе українцями в Україні. Повертати своїм місцям історичні назви, пригадувати історію трохи далі ніж комуністичні п’ятирічки чи імператриця Катерина, яка нібито в чистому полі побудувала первісним людям місто. Такої злоби, ненависті, завзятості і запеклості, з якою прихильники Дніпропетровської (Дніпровської, в підсумку Катєрінославской) області строчать кілотонни текстів як на власних сторінках, так і – неодмінно! – на сторінках мешканців і прихильників Січеславщини не бачив давно вже й від російських росіян – тих, що за порєбріком.

«Комсомольці», «шароварщики», «оголтєлиє», не рахуючи звичних «фашистів» і «біндеровцев» - лише поверхневий зріз епітетів від людей, які ходять з нами одними вулицями (розбитими і розікраденими), їздять в одних трамваях (розламаних і нерегулярних). Українці Дніпра з весни 2014 якось підзабули цю ненависть, злобу, агресію, цей чіткий водорозділ між «недабітимі бандєрамі» і «карєннимі русскімі житєлямі» «ісконно руського города». Але воно нікуди не ділося…

А у кого сумніви – просто почитайте коментарі до цього посту. Чистити не буду. Чесно.



У Дніпрі й на цілій Січеславщині розгортається велика драма маленької людини Коломойського.Щоби сформувати прозелену більшість і залишитися головою облради чи перескочити у крісло голови адміністрації...
В середині минулого тижня деякі справи та одне свято закинули мене у Дніпро. Тому вперше за останні 16 років я подивився на це місто поглядом киянина. Хоча киянин з мене відносний - тільки вийшов на П...
Нам вдовблювали 200 років, що Днєпрапєтровск - це російське місто, його збудували російські царі та зросійщені генсеки «і ваапщє - тут всєгда гаварілі па рускі».Але ми з вами у 2014-2015 р...
Андрій ДЕНИСЕНКО

Дніпру 1200 років

Дніпру 1200 років!Такі гасла цілком могли би прикрасити вулиці нашого міста в ці святкові дні.Міста, давнішого за Москву та імперію, з її катеринами, переписуванням історії та байками про початки житт...