App Store Google Play
Тимур Желдак

Січеславщина як вакцинація

8 Лютого 12:43

Я зізнаюся відверто: я не був автором ідеї щодо перейменування області, навіть співавтором. Так, я безумовно підтримую заміну комуністичної і чужої назви на рідну, українську і патріотичну. І справа тут не в кілотоннах аргументів, яким протиставляється хіба що ялове «ну так же проще» або «так било всєгда». Січеславська – це заперечення Новоросії. Це унеможливлення просування «руського миру» і «дамбасу» далі на захід. Просування, як показали останні дні, більш ніж ймовірного.

Я зізнаюся ще в одному – я до кінця не вірив, що рішення підтримає парламент. Одна справа – народна ініціатива, інша – велика політика, де (чого вже кривити душею) всі серйозні питання вирішуються через матеріальну призму. Питання ідеології, виживання, майбутнього, самоідентифікації і виживання українців далеко не найголовніші в політичному дискурсі. Але це сталося. І це дійсно свято.

Я не знаю, чим воно завершиться в підсумку. Патріотичні сили в країні завжди більше займалися взаємним поборенням, ніж відстоюванням єдності й і боротьби зі спільним ворогом. Але вчорашнє голосування по Січеславській вже принесло неабияку користь – оголило справжню проблему і показало її масштаб.

Добу не перериваючись на хвилину кипить мозок у «російськомовних патріотів», яким нібито й «все одно», але незносно пече можливість українців відчувати себе українцями в Україні. Повертати своїм місцям історичні назви, пригадувати історію трохи далі ніж комуністичні п’ятирічки чи імператриця Катерина, яка нібито в чистому полі побудувала первісним людям місто. Такої злоби, ненависті, завзятості і запеклості, з якою прихильники Дніпропетровської (Дніпровської, в підсумку Катєрінославской) області строчать кілотонни текстів як на власних сторінках, так і – неодмінно! – на сторінках мешканців і прихильників Січеславщини не бачив давно вже й від російських росіян – тих, що за порєбріком.

«Комсомольці», «шароварщики», «оголтєлиє», не рахуючи звичних «фашистів» і «біндеровцев» - лише поверхневий зріз епітетів від людей, які ходять з нами одними вулицями (розбитими і розікраденими), їздять в одних трамваях (розламаних і нерегулярних). Українці Дніпра з весни 2014 якось підзабули цю ненависть, злобу, агресію, цей чіткий водорозділ між «недабітимі бандєрамі» і «карєннимі русскімі житєлямі» «ісконно руського города». Але воно нікуди не ділося…

А у кого сумніви – просто почитайте коментарі до цього посту. Чистити не буду. Чесно.



Важко осягнути наскільки ми втратили зв'язок зі своїм минулим. Не кажучи вже про те, скільки нам необхідно часу на відновлення своєї ж ідентичності та культури. Гортаючи сторінки "Моїх споминів п...
Ойойой! Вони образили Україну і весь народ!Вони не віддали честь Президенту(!!!)Ооо! Наші герої! Скрутили дулю клоуну!Я промовчу про честь. Бо тут окрім посміятися не виходить. Честь можна мати, або н...
Потенційна реабілітація Росії в очах євробюрократії висить над нами уже кілька років. В цьому немає нічого дивного, адже Росія має набагато більший вплив у Європі, ніж Україна. Цей вплив напрацьовував...
Марія СОЛОМОНОВА

Георгиевская лента

Георгиевская лента. Когда-то это был символ победы над фашисткой Германией. После 2014 года, когда эта лента стала символом оккупации Россией украинского Крыма и военного захвата востока Украины,...