App Store Google Play

Січеславщина як вакцинація

08.02.2019 12:43

Я зізнаюся відверто: я не був автором ідеї щодо перейменування області, навіть співавтором. Так, я безумовно підтримую заміну комуністичної і чужої назви на рідну, українську і патріотичну. І справа тут не в кілотоннах аргументів, яким протиставляється хіба що ялове «ну так же проще» або «так било всєгда». Січеславська – це заперечення Новоросії. Це унеможливлення просування «руського миру» і «дамбасу» далі на захід. Просування, як показали останні дні, більш ніж ймовірного.

Я зізнаюся ще в одному – я до кінця не вірив, що рішення підтримає парламент. Одна справа – народна ініціатива, інша – велика політика, де (чого вже кривити душею) всі серйозні питання вирішуються через матеріальну призму. Питання ідеології, виживання, майбутнього, самоідентифікації і виживання українців далеко не найголовніші в політичному дискурсі. Але це сталося. І це дійсно свято.

Я не знаю, чим воно завершиться в підсумку. Патріотичні сили в країні завжди більше займалися взаємним поборенням, ніж відстоюванням єдності й і боротьби зі спільним ворогом. Але вчорашнє голосування по Січеславській вже принесло неабияку користь – оголило справжню проблему і показало її масштаб.

Добу не перериваючись на хвилину кипить мозок у «російськомовних патріотів», яким нібито й «все одно», але незносно пече можливість українців відчувати себе українцями в Україні. Повертати своїм місцям історичні назви, пригадувати історію трохи далі ніж комуністичні п’ятирічки чи імператриця Катерина, яка нібито в чистому полі побудувала первісним людям місто. Такої злоби, ненависті, завзятості і запеклості, з якою прихильники Дніпропетровської (Дніпровської, в підсумку Катєрінославской) області строчать кілотонни текстів як на власних сторінках, так і – неодмінно! – на сторінках мешканців і прихильників Січеславщини не бачив давно вже й від російських росіян – тих, що за порєбріком.

«Комсомольці», «шароварщики», «оголтєлиє», не рахуючи звичних «фашистів» і «біндеровцев» - лише поверхневий зріз епітетів від людей, які ходять з нами одними вулицями (розбитими і розікраденими), їздять в одних трамваях (розламаних і нерегулярних). Українці Дніпра з весни 2014 якось підзабули цю ненависть, злобу, агресію, цей чіткий водорозділ між «недабітимі бандєрамі» і «карєннимі русскімі житєлямі» «ісконно руського города». Але воно нікуди не ділося…

А у кого сумніви – просто почитайте коментарі до цього посту. Чистити не буду. Чесно.



Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...