App Store Google Play
Анастасія ГОРЯЧА

Куди приведе нас зневіра?

4 Лютого 16:04

Останні соціологічні дослідження, куплені вони чи ні, демонструють загальну тенденцію настроїв українців. Те, що так багато громадян (хоча може й не на стільки багато, скільки нам показують) планують віддати свій голос за Володимира Зеленського дає зрозуміти ступінь зневіри суспільства. Бажання обрати нове обличчя обумовлено тяжкою втомою бачити старі, чути обіцянки, які не виконуються, мати надії, які не здійснюються.

На тлі загального занепаду, люди віддають свій голос не стільки ЗА певного кандидата, скільки ПРОТИ всіх інших. Так хочеться ковток свіжого повітря, так хочеться змін на краще, і так набридло скочуватись униз. Набридло бачити купи снігу і сміття на подвір’ї, набридло вишукувати копійки на їжу, несила бачити несправедливість у судах, і відчувати себе постійно зрадженими. Всі попередні президенти, прем’єр-міністри і народні депутати, вся верхівка влади дуже розчарувала народ, і це не лише емоційний занепад, а і матеріальний. Країна з таким потужним потенціалом розтрачена, розпродана і знехтувана. Деякі політики, як наприклад Петро Порошенко, визнають свою помилку обіцяти більше, ніж можливо виконати. Проте і від цього не легше.

Коли люди в такому стані, просто не чесно маніпулювати їхніми почуттями. Проте - "перемога попри все!".

Справа не в тому, що кандидат Зеленський актор та комік. Він має гарну освіту і досвідчений менеджер. Харизматичний, талановитий і успішний. Так, піднявся з низу, так, досяг власними зусиллями. Проте викликає сумнів його принциповість. Якщо людина маніпулює враженнями народу у новорічну ніч, а потім бреше про свій бізнес у РФ, хіба можна бути впевненими, що така кандидатура в президенти не стане черговим розчаруванням? Хіба це показовий початок політичного шляху?

Шкода, що так багато розумних політиків, але так мало принципових. І як казав Павло Казарін, будь-який наступний президент буде гірший за попереднього. Тому залишається лише набиратися терпіння.



Максим Мірошниченко

Історія про те, як я вкрав

Коли мене серйозно питають чи крав я хоч щось у своєму житті, я не поспішаю відповідати, бо точно знаю, що крав у дитинстві. Зараз важко згадати що, але один випадок я пам'ятаю...Це було 19 років тому...
Важко осягнути наскільки ми втратили зв'язок зі своїм минулим. Не кажучи вже про те, скільки нам необхідно часу на відновлення своєї ж ідентичності та культури. Гортаючи сторінки "Моїх споминів п...
Ойойой! Вони образили Україну і весь народ!Вони не віддали честь Президенту(!!!)Ооо! Наші герої! Скрутили дулю клоуну!Я промовчу про честь. Бо тут окрім посміятися не виходить. Честь можна мати, або н...
Потенційна реабілітація Росії в очах євробюрократії висить над нами уже кілька років. В цьому немає нічого дивного, адже Росія має набагато більший вплив у Європі, ніж Україна. Цей вплив напрацьовував...