Насправді не так і багато тих, що пішли у перші хвилі на війну. Тоді піхотна рота тримала добрий десяток кілометрів лінії фронта. І щоб там не писали в ФБ і на сайтах нові блогери про стомленість від війни, про глибинний аналіз бойових дій, про свою велич і власний порив до влади по головам тих хто не сховався від виклику, .... Тоді були люди, котрі зібрали речі , взяли автомати і пішли тримати фронт.
Вже є така класифікація - "люди 14-го року". Це ті, хто проявив свою активну проукраїнську позицію до 17 липня 2014 року.(дата збиття Боїнга 777 біля Донецька) ( Тобто - пішов на фронт, потратив власні кошти на захист країни, власною працею допомогав армії і проукраїнському населенню окупованих територій. Це ті чез чиї долі "переїхала" війна.).
Пройшов час. Після закінчення шостої хвилі призову, ті кого не було видно і чути пару років, вже на виду і слуху. Для частини з них війни нема, частина все-таки очікує окупацію, частина прилаштувалась і кричить Слава Україні!. Частині взагалі все байдуже, а частина навіть змогла отримати бойові нагороди і свідоцтва учасників бойових дій не доїхавши до фронту. І якось оцим другим вже стали мішати "люди 14-го року" за незручною своєю біографією і ментальністю.
Р.S. Якщо оголосити сьому хвилю мобілізації ... 2/3 політично активних людей зникне, забувши про любов до України.
