Не дивлячись на певний застій українського кінематографу в “нульових” роках, сьогодні чи не щотижня на екрани кінотеатрів виходять нові вітчизняні стрічки, які без сумніву виводять нашу кіноіндустрію на новий рівень якості. Звичайно, що головну роль в цьому грає збільшення державного фінансування, але це у свою чергу призвело до того, що сьогодні вихід українського фільму це вже не подія року чи навіть десятиліття , а норма, до якої поступово звикають українські глядачі.
Разом із кількістю фільмів розширюється і жанрова складова українського кіно. Якщо поглянути назад на декілька років, то навряд можна уявити, що в якомусь кінотеатрі можна було обрати поміж української історичної драми, української комедії чи українського військового детективу. Тепер же в наших "будинках кіно" можна оцінити акторські якості Дзідзьо, поринути в казкові пригоди разом із героями українських мультфільмів, переживати за життя захисників Донецького аеропорту або ж зануритися в душевні переживання Симона Петлюри.
Сьогодні ми маємо ВИБІР серед українських фільмів, що дає змогу глядачу відвести свій патріотизм на другий план і вивести на перший пошук виключно якісного вітчизняного кіно. А це у свою чергу породжує конкурентність серед кіностудій та режисерів і відповідно стимулює їхній подальший розвиток. Проте, варто пам’ятати, що якщо українець має бажання регулярно бачити якісні кінострічки на екранах кінотеатрів, він має підтримувати творців копійкою, і крок за кроком “лікувати” вітчизняний кінематограф від голки державного фінансування, перетворюючи його на прибутковий бізнес.
Держава дала українській кіноіндустрії крила, а глядач має навчити її літати. Якщо це станеться, то вже за декілька років ми обов’язково отримаємо і свій Голлівуд, і свою оскароносну стрічку, і своїх зірок світового масштабу.
