Лев Макарович Мацієвич є взірцем розуму, інтелігентності, сміливості і великої любові до України.
7 жовтня 1910 року 33-ти річним загинув в авіакатастрофі під час польоту над Комендантським полем поблизу Санкт-Петербурга. За примхою долі комендантом летовища був той офіцер, що в юнацькі роки прилітав до містечка (де жила родина Мацієвичів) на повітряній кулі. І можливо та подія поселила в душу Левка мрію про небо.
Левко Мацієвич - перший український авіатор, мав посвідчення авіатора за номером 178 (Парижська школа авіаторів). Це фактично означало входження до двох сотень перших у світі льотчиків…
Капітан Левко Мацієвич будував Чорноморський флот, розробляв підводні човни і авіаносці, розробив систему захисту кораблів від торпед і конструював гідроплани, …
Водночас він був одним із найвидатніших українських діячів початку 20 століття, одним із засновників і найактивніших членів Революційної української партії (РУП), послідовним і переконаним українським самостійником.
Нащадок святого великомученика Арсенія Мацієвича, який за свою непокору Катерині II був живцем замурований у казематі, Левко Мацієвич - етнічний українець.
