App Store Google Play
Ольга АНДРОСОВА

Ми збираємося лише на цвинтарі

09.09.2018 20:47

«Ми збираємося лише на цвинтарі». Цю фразу мені озвучив батько ще у мої несвідомі роки під час посиденьок на кладовищі з нагоди чергового поминального дня. Того разу я не усвідомила сенс цього рандомного зауваження.

Забавна штука – жива рідня найчастіше збирається біля вівтаря мертвих. Поминальні дні / похорони стали такою собі гротескною тусовкою, приводом побачитися, обговорити новини, познайомиться з дальньої ріднею та, звичайно ж, хильнути чарочку. Саме за цих обставин я дізналася, що половина міста і частина області кишить моїми родичами. І вони класні, товариські і відкриті.

Бухло на цвинтарях взагалі окрема тема розмови.

До речі, днями всім нутром перейнялася ритуалом радянських похорон. Усе за найкращими канонами: спочатку щира скорбота усіх, хто прийшов, потім зміна масок і «Гей, Владок, простеж щоб всім було хоча б по п'ять крапель» в їдальні на місцевому автовокзалі, де по прибуттю на поминки вже очікували борщець, горілочка, оселедець і далі за текстом. За пару годин до цього батюшка розпинався перед натовпом, повного скорботи та сліз, що «алкоголь і християнство не мають нічого спільного, це ображає пам'ять померлого». Але ми звикли «відновлювати» водний баланс спиртом після рясного сльозовиділення. Жінка за столом старанно доводила, що це не дань совку і завжди усі бухали на кладовищах, нічого нового, все йде за планом і традиціями. Після чого ораторка пропустила три чарки палаючої рідини «за здоров'я померлого».

Традиції та звичаї це цікаво, звичайно, але прикмети це взагалі лють. Наприклад, дорогою на цвинтар бусик з покійником обігнали дикі хлопи на мопедах – підрізали на нормальній швидкості. Водій та салон обурилися:

- ну і куди вони поспішають?!

- мабуть туди ж, куди ми зараз їдемо.

Загалом давайте спілкуватися один з одним по цю сторону труни, інакше, боюся, що ми встигнемо розгубити наш запал комунікабельності до часів «вічного життя», у якому я дуже сумніваюся, нажаль.



В середині минулого тижня деякі справи та одне свято закинули мене у Дніпро. Тому вперше за останні 16 років я подивився на це місто поглядом киянина. Хоча киянин з мене відносний - тільки вийшов на П...
Нам вдовблювали 200 років, що Днєпрапєтровск - це російське місто, його збудували російські царі та зросійщені генсеки «і ваапщє - тут всєгда гаварілі па рускі».Але ми з вами у 2014-2015 р...
Андрій ДЕНИСЕНКО

Дніпру 1200 років

Дніпру 1200 років!Такі гасла цілком могли би прикрасити вулиці нашого міста в ці святкові дні.Міста, давнішого за Москву та імперію, з її катеринами, переписуванням історії та байками про початки житт...
Дмитро Томчук

Про COVID-19 зсередини

Это мой очередной ежедневный лонгрид, но! На этот раз я очень прошу дочитать все до конца! Особенно людей который я люблю и уважаю и я знаю, что многим не хватает сил дочитать все до конца и они прост...