App Store Google Play
Антон МОРОЗ

Країна, в якій не можна радіти

26.08.2018 21:02

Цьогорічний парад впевнено можна назвати апофеозом того, за що протягом останніх чотирьох років боролися тисячі людей, для яких українізація нашого Війська стала однією з найголовніших цілей революційного періоду. Вперше за декілька десятиліть гасло "Слава Україні" повернулося в державу як вітання українських воїнів, декілька підрозділів отримали почесні назви, які тісно пов'язані з українською історією, а попереду парадних розрахунків гордо майоріли бойові стяги залізних дивізій УНР. І все це відбувалося під Марш Нової Армії - гімн Організації українських націоналістів, перші рядки якого пролунали з вуст Президента на головній вулиці країни. Чи можна було це уявити ще якісь п'ять років тому, коли на вулицях наших міст панував партійний Культ Перемоги?

Здавалося б, українська ідея нарешті переломила хребет радянсько-малоросійського менталітету й стрімко пішла в наступ. Втім, дискусії у мережі вкотре повертають нас до того, що в цій країні нікому не дозволено щиро радіти національним перемогам. "Навіщо витрачати гроші на показуху", "Це піар Порошенка", "Чому техніка не на фронті", "Не можна святкувати коли йде війна", "Потішний парад", "Чому ви радієте, коли зубожілих українців вбивають тарифами на газ?" - такі думки масово заполонили інтернет напередодні 24 серпня. І прикро, що  свідомі патріоти говорили про це в унісон з кремлівським ботами.

На жаль, все це вкотре показало, що українці не мають права радіти своїм перемогам, бо миттєво приєднуються до лав "порохоботів" або інших зрадників. Втім, якби при владі були юлі, міши чи володі, це теж було б заборонено це робити. Така в нас натура - ненавидіти все навкруги і шукати в усьому зраду. Тож, навіть коли Бог направить у крісло Президента України якогось святого, він постане в наших очах як диявол, а всі його потуги врятувати нас завершаться черговою дискусією про те, що він прислуга уродженця єврейського народу, отже зраджує інтереси української нації.

Цьогорічний парад - яскравий приклад, як громадянське українське суспільство змушує керманичів виконувати їхні вимоги. Хто знає як частини боролися за почесні назви з бюрократичною машиною і який шлях пройшов Марш Нової Армії, той ніколи не скаже що все це - піар нинішнього Президента. Це - досягнення сотень людей, які власними силами повертають Україну в її природнє русло. Але, на жаль, визнавати свої досягнення для більшості українців означає лише визнавати успіх політичної еліти. Типовий посттоталітарний менталітет, який гнобитиме усі потуги успішних громадян. Якщо не відійти від цього, то ми так і залишимося жити у країні, в якій ніколи не можна радіти.



Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...