Музика, церква і спорт вже були "поза політикою". Тепер пан Медведчук вирішив додати в аполітичний список ще й кіно.
Як бачимо, за планом вся наша культура повинна бути поза політикою. Поза українською політикою.
Але іноді здається, що так і має бути. І все це - наш тягар, який ми заслуговуємо. Та навіть ця історія з диктатом Медведчука - лише зла іронічна посмішка долі, яка вкотре вказує хто насправді живе поруч з нами.
Чотири дієві особи. Два режисера і два правозахисника.
В той час, коли один український режисер потрапив за свої переконання під каток репресивної машини КДБ (ФСБ) Росії й приречений провести чверть століття в тюрмі (якщо не помре від голоду), інший український режисер знімає стрічку про життя Василя Стуса і після кількох дешевих погроз викидує зі сценарного плану свого фільму пана Медведчука. Того самого Медведчука, адвоката-правозахисника, який у свій час "захищав" перед радянським обвинуваченням Стуса.
Пан Медведчук на початку своєї правозахисної кар'єри так відстоював права Стуса, що особисто визнав провину свого підзахисного й відправив його під каток все тієї ж репресивної машини КДБ.
За свої переконання Василь Стус, як і режисер Сенцов, був приречений. І він теж голодував в знак протесту. Останнє, що Стус побачив у своєму житті - стіни виправної колонії десь у Пермській області. Цілком можливо, що залишитися назавжди в РФ може і Олег Сенцов, поки його колега боїться ефемерних провокацій і поспіхом видаляє кума Путіна і одного із вбивць Стуса зі свого фільму.
Як бачимо дві дієві особи цієї історії - правозахисники. Один з них обрав шлях боротьби і самопожертви, а інший - шлях зради і прислуги кдбшної номенклатури. Саме тієї номенклатури, яка згодом породила його кума - нинішнього царя РФ.
Інші дві дієві особи - режисери. Один з них не відмовляється від своєї позиції навіть перед загрозою смерті. У той же час, другий режисер легко прогинається під відверто ворожим і деструктивним елементом нашого суспільства, тим самим демонструючи вартість свого таланту.
Найголовніше в цьому дійстві є лише те, що можна називати себе як завгодно, але Людиною ти станеш лише тоді, коли зможеш відстояти свої переконання. Інакше стежка тобі відкриється лише в той темний ліс, де українці зрештою перетворюються на кумів Путіна.
