App Store Google Play
Антон МОРОЗ

Собор на крові

26.07.2018 00:50

Не знаю чи це такий цікавий збіг, чи просто сама доля наштовхує мене аналізувати проаналізоване і робити вже власні висновки з викладеного.

Сьогодні прочитав цей матеріал Юрія Шевчука, а ще вчора завершив перегляд двох документальних робіт Ігоря Кобрина "Апельсинова долька" та "Собор на крові". Кожна з цих стрічок неабияк занурює глядача у вирій подій Визвольних змагань 1917-1921 років та подальшої боротьби українського народу за свою свободу.

Ці фільми розкладають по полицях усі події, які відбувалися з нами протягом ХХ століття. Від Хлібного миру та падіння Директорії до утворення УВО, ОУН, УПА та вбивства Степана Бандери. Втім, зараз мова йде не про сюжет, а про висновки, які Ігор Кобрин робить наприкінці "Собору на крові". Але і почати варто з наступного:

"19 січня року 1919-го били дзвони Софії Київської. Україна вперше за багато віків зробила спробу об'єднати свої землі в єдину Незалежну Соборну Державу. Ці люди на площі ще не знають, що радість буде передчасною, надія мінливою, а криваве ХХ століття ще тільки почало відлік часу важкої і майже безнадійної боротьби... "

Не скориставшись шансом, який українцям подарувала доля наприкінці Першої світової, ми накликали на себе таку біду, відлуння якої чутно й досі. Собор так і не відбувся. Виною тому розкол у душах та незрілість усієї нації.

Згодом боротьба поновилася. Україна трималася лише на купці відданих їй фанатиків. Ці люди і організації зберегли і пронесли нашу ідею, наш український міф через темні 1930-ті та не менш страшні роки вже Другої світової війни. Герої того часу, тієї України, навіки закарбували свої імена в нашу історію. Втім, навіть тоді українців час від часу поглинала не ідея визволення нації, а жага отримати лаври і гетьманську булаву. Як наслідок - ідею Соборної України монополізували більшовики, при цьому вдало граючи на наших пороках. Але це вже була часткова перемога, яка згодом перетворилася для СРСР на бомбу сповільненної дії. У 1991 році більшість українських земель здобула Незалежність. Та чи прийшов разом з нею Собор? Ігор Кобрин відповідає так:

"Київ, 1991 рік. 1 грудня на Всенародному референдумі столиця, як і більшість міст і селищ України, висловилися за незалежність своєї держави. Тоді ж вперше з багаторічних ув'язнень у радянських спецархівах, на яких вже майоріли синьо-жовті кольори, вийшли ці чорно-білі фото. Однак, світ, в який потрапили ці фото, так і залишився примітивно чорно-білим. Де все ділилося на своїх і чужих, на бандитів і героїв. А вони були такими, якими були. Здатними як на милосердя, так і на жорстокість. Як на ненависть, так і на любов. Як на мужність, так і на слабкість. Просто люди, із жертовним відчуттям Єдиної Батьківщини, заради якої вони боролися і гинули. Але цей світ ще не усвідомив, що допоки таке відчуття не ввійде в сердце нації, Собор Український залишатиметься Великим Блефом..."

Не вдалося у 1918-19, не змогли у 1940-х, не зробили у 1990-х. Не відчули у 2000-х. А зараз?

"...Ми вже звикли до написів на зразок “Крим – це Україна”, “Донбас – це Україна”, “Маріюполь – це Україна”, “Одеса – це Україна”. Вони закономірно з’являються там, де реальних ознак українства не почути й не побачити. Кожен з них видає бажане за дійсне – мовляв, не вір очам своїм, бо це Україна, все ще Україна. Подібні написи виглядали б дивно в кожній иншій суверенній країні, але не в Україні, тотально окупованій російщиною. Сьогодні вже є гостра потреба в таких написах у Харкові, Чернігові, Дніпрі і самому Києві. Настав час замість написів дати українській незалежності справжнього власного змісту, який казатиме сам за себе", - зазначає Юрій Шевчук.

Здається, що доля поклала на плечі українцям тягар вічної боротьби за свій Собор, який ніколи не відбудеться...



Hoвини ПАРТНЕРІВ

Якщо Україна усьому світу щодня доводить про те, що росія агресор, росія окупувала Крим, а на Сході України війна з росією! То як можна відправити на Євробачння тих, хто їздить на гастролі розважати р...
Сьогодні в усьому світі відзначають День рідної мови. В Україні це питання є особливо актуальним, адже сотні років на наших землях викорінювали все українське.Кажуть, що до початку «братніх&raqu...
Перша стадія «Заперечення».Людина, яка все життя прожила в парадигмі радянської «Дніпропетровщини» природно відмовляється сприймати будь-які зміни в назві області. На цій стаді...
Хочу дати кілька ненав'язливих порад водіям, які десь щось почули про дію знаку "зелена стрілка" (мал.1) на регульованих перехрестях, але до кінця в темі не розібралися.Перед тим як під'їхати до автів...