У Бога є велика стара торба. Наскільки стара, що геть зношена і в латках. А у тій торбі: гачки, пензлі, гребінці, веретена, сита, сопілочки, граматки, вуздечки, тронки… І ходить він з тою торбою по хмарам. А коли перестрибує з хмари на хмару, то з мішка через розірвану латку щось і випаде над селом. Коли впаде сопілочка- то у селі знатні музики, коли гачки- то рибалки, веретена- то прядиво…
Коли Бог проходив над річкою Чаплинкою, з торби випали пензлики. І впали вони в селищі по березі річки. Серед мальв, васильків, ромашок… Впали біля куща калини, на котрому виспівували птахи своїх пісень.
З тих пір у тому селищі і навколо нього почали малювати. Малюють на стінах, полотнах… Розмальовують посуд. Малюють квіти, калину, птахів… І ніяка сила вже не може зупинити їх сонячне малювання.
[1][1].jpg)
