App Store Google Play
Антон МОРОЗ

Країна перемігшого інфантилізму

13.06.2018 22:30

З початку російської агресії частина українців остаточно визначилася зі своєю позицією і принципово відмовилася сприймати все, що пов'язано з Росією. На жаль, як показала практика, такі громадяни склали лише малу частку від загальної маси українців. Не дивлячись на тисячі вбитих співгромадян, багато українців продовжують перебувати "поза політикою" і вважати, що цю війну розв'язав "хтось там зверху". Як наслідок, вже влітку 2014 року, за часів жорстоких боїв на Донбасі, ми всі бачили черги на пропускних пунктах на межі з Кримом. Тоді багато хто з туристів знайшов собі два відмінних аргументи, які виправдовували їхні дії: "у нас немає відкритої війни, а значить на півострів їздити не заборонено" і "Крим - це Україна, тому я їду відпочивати на свою територію". В певній мірі їхню логіку можна сприйняти - не як цинічне виправдовування свого перебування на окупованій території, а як банальну втечу від відповідальності та принципів. 

Дійсно, кожного дня можна впевнитися, що значна частина українців просто тікає від тягаря бути українцем, від відповідальності за приналежність до певної соціальної групи - зі своїми традиціями, звичками, позицією, перспективою тощо. Ці українці захищають себе точнісінько як шестирічні діти - закривають очі та сподіваються, що зло зникне саме по собі. Така позиція наших земляків підтверджує думку багатьох аналітиків про те, що сьогодні українська нація знаходиться лише на початку свого шляху і попереду на неї очікує довгий шлях созрівання та дорослішання. І це не дивлячись на криваву революцію та ще більш жорстоку війну з Росією.

Якщо ж у 2014 році до інфантилів ще можна було толерувати, то сьогодні, після чотирьохрічних вбивств та дегуманізації українця з боку РФ, дивитися як наші земляки знову виправдовуються на півдорозі до російських міст, які приймають світовий чемпіонат з футболу, ставлення до таких громадян має бути однозначним - тотальне засудження і санкції з боку соціуму. Інакше процес дорослішання нашого народу затягнеться у ще на пару сотень років.

Якщо ми вже обрали шлях незалежності та суверенності, значить кожен з нас має відстоювати цю позицію, частково жертвуючи власним комфортом та інтересами. 

Якщо ми вже пройшли чотири роки війни і поховали сотні своїх героїв, то ми однозначно проминули точку неповернення.

Російські найманці на Майдані, захоплення Криму, захоплення Донбасу, вбивства активістів, військових, мвсників, збитий борт ІЛ-76, збитий МH-17, знищення економіки, розстріл полонених, Іловайськ, ДАП, Дебальцеве - якщо всього цього нашим співгромадянам не вистачає аби зрозуміти чому Росія - ворог і необхідно її ігнорувати, тоді усім нам варто замислитися чи взагалі вони є нашими співгромадянами.



Hoвини ПАРТНЕРІВ

Сьогодні в усьому світі відзначають День рідної мови. В Україні це питання є особливо актуальним, адже сотні років на наших землях викорінювали все українське.Кажуть, що до початку «братніх&raqu...
Перша стадія «Заперечення».Людина, яка все життя прожила в парадигмі радянської «Дніпропетровщини» природно відмовляється сприймати будь-які зміни в назві області. На цій стаді...
Хочу дати кілька ненав'язливих порад водіям, які десь щось почули про дію знаку "зелена стрілка" (мал.1) на регульованих перехрестях, але до кінця в темі не розібралися.Перед тим як під'їхати до автів...
Юрій Фоменко

Починати треба з себе

Що ми хочемо:- коли люди з українськими прізвищами переконують що їм усе українське - чуждо. (((- коли журналіст просить по буквам продиктувати ім'я Андрея Шептицького. (((- коли шанувальники СРСР про...