Ось і закінчилися Великодні вихідні, та минули вони у традиційній манері. Починалося все з “ти шо сьогодні ж страсна п’яниця”. Раптом люди, які не згадували бога весь рік почали боятися “грішить”. Не можна їсти м’ясо, кричати, веселитись…. тобто можна, але із обов’язковою згадкою, що “страсна ж п’ятниця”.
Далі йде офіційне виправдання для чоловіків не митись і не голитись у суботу, бо не можна, “свято” ж. Більшість бізнесвумен, утриманок, або просто не надто працьовитих жіночок не замовили у суботу піццу, а розпочали епічне приготування пасок: з хати не виходять, гримить посуд, ніхто не має заважати, а в домі має бути тихо і тепло.
Ну і нарешті неділя - Великдень. Вперше за 364 дні треба сходити в церкву і обов'язково заселфітись. Накрити стіл стравами із м’яса, принести коших із п’яти-шеси видів ковбаси, шашлики на дворі і паски, паски, паски. Дівчата зіскочили з дієт заради цих пасок, щоправда вже у вівторок побіжать у тренажерні зали і не злізатумуть з бігової доріжки. І всі їдять наче дійсно 40 днів постилися.
На Великдень треба пити з самого ранку і тільки горілку, потім вештатися по дорогах серпантином до магазину за добавкою і знову пити. Пити так, щоб не встати наступного дня. Але всі розуміють, тому понеділок теж вихідний.
Найсумніше в усьому цьому, що насправді тут нема релігійного підтексту. Людям просто потрібні вихідні від важкої нудної роботи, за яку мало платять. Або потрібен привід для свята, бо нема сил терпіти сірість і зиму, особливо цього року.
Та хотілося б більше усвідомленості своїх дій. Ми ж не російське бидло, а інтелектуальна нація. Можливо наступне покоління зустрічатиме Великдень з більшою повагою, або не святкуватиме те, у що не вірить.
