4 роки тому ми зіштовхнулися з нерозумінням того, чому російські журналісти вживають термінологію "фашисти", "радикали", "переворот", "нелегітимна влада". Чому вони показували події весни 2014-го року як фашистський переворот а купки (порівняно з процесом Майдану, який тривав усю зиму) антимайданівців були показані як розділ України.
Ми звинувачували їх у продажності, у пропаганді. Ще не розуміючи цей процес. Ми сиділи до ночі на їх каналах іне розуміли, що відбувається. Як можна на чорне казати що воно біле? Більше того, - ці питання (їм платять/не платять) реально викликали дискуcію.
Ще через рік. Ми були свідками триллера путін уже місяць не з'являється на публіці. Показували старий репортаж із ним, знятий заздалегіть, а потім показали пересування техніки по центру Москви...
Зараз ми можемо із впевненісю сказати, що ми трохи подорослішали з тих часів. Це нам коштувало втрату територій, флоту, та, кажуть, 10 тисяч життів. Зараз ми можемо із занепокоєнням констатувати, що лише такі втрати можуть змусити нас дорослішати
