App Store Google Play
Роман ГОРИНІН

Слобожанське: з чого все починалось

27.02.2018 04:59

Слобожанське для мене - рідне селище. Саме тут я прожив від 1-го до 14 років свого життя. Тут я ходив в садочок і в школу. Тут живуть мої друзі.
Я пам'ятаю ще ті часи, коли Слобожанське називалося Підгородне-1, а з багатоповерхівок, окрім 5 будинків по вул. Совхозній, була ще дев'ятиповерхова общага біля водонапірної башти, будинок 50-А та каскад з наших п'яти будинків 12, 12-А, Б, В, Г. Вже потім їм присвоїли окремі номера 16, 18, 20, 22. Це і була першочергова багатоповерхова забудова. Вулиці Теплична та 8-ме березня вже забудовувались на моїх очах, там ми дітьми бігали по катлаванах та грали у каскадерів)).

Пам'ятаю школу, де навчались діти ледь не у 3 зміни, бо початкова і середня школа були в одному приміщені, і до неї возили учнів з 2-го відділення (м'ясокомбінат), з військової частини м.Підгородне і навіть ходили діти з Самаровки. Одних шостих класів у нас було 7 штук, від "А" до "Ж".
Пам'ятаю громадський транспорт, якого в самому селищі взагалі не було і люди, щоб вихати в місто, виходили на проспект або до тролейбусного депо1. По Совхозній тоді ходив лише один автобус №42 від Клочко-6 до Самаровки.

Пам'ятаю як із-за того, що селище не було частиною міста нам довго не підключали домашній телефон, а коли відкрилася окрема АТС, то кучно всіх підключили, і були у нас окремі телефонні чотиризначні номери, а щоб позвонити в місто, треба було набирати "0", бо ми ж не місто а так... село)). Пам'ятаю, як ще працював тепличний комбінат і колгосп. Нас возили від школи збирати редиску та полуницю на його полях, які знаходилися на територіях сучасного Каравану та Агросоюзу. А в теплицях ми збирали огірки, а після роботи нам давали можливість набрати півметрових огірків-переростків (що годилися лише для корму тваринам) які ми потім продавали алкоголікам біля гастроному, бо їсти такі було стрьомно))

Всі ці зміни, які відбулися в селищі за останні 30 років, відбулися без участі міста. Вони відбулися лише завдяки місцевим мешканцям та тієї влади, яку вони обирали. І те що вчора відбулося з громадським транспортом від влади м.Дніпра я вважаю недолугим, антилюдським кроком, по-суті - дешевим шантажем. Хочу наголосити, що цими діями влада Дніпра створила незручності не лише слобожанцям, а і мешканцям міста.

Мені, наприклад, часто доводиться їздити у справах до районного ЦНАПу, РДА та податкової, які розташовані на території селища. Так само туди їздять і мешканці Любимівки, Олександрівки, Сурсько-Литовського, Миколаївки та інших сіл Дніпровського району. І ці незручності створені саме для них.

Тому що слобожанці цей шантаж переживуть, будуть перераховувати свої графіки, підвозити один-одного на автівках, витрачати на 5-10 хвилин більше часу та користуватися електротранспортом, тими маршрутками що рухаються по проспекту, створять власний місцевий бла-бла-кар врешті-решт. Бо вони дружні, вони це зможуть. А от після цього вони ніколи! Ніколи з власної волі не приєднаються до міста!

Сподіваюсь що здоровий глузд переможе, міський голова визнає цей хибний крок і поверне все на круги своя.



Максим Мірошниченко

Моя президентська програма

Україна first!1) Реінтеграція підконтрольної частини Донбасу2) Міністерство окупованих територій займається питаннями моніторингу за дотриманням санкцій, підготовкою теоретичних засад майбутньої кримс...
Тема не нова, але я не перестаю дивуватися на кожному кроці, як все запущено з автоматизацією процесів в Україні. Як можна мати такий ресурс, такі світлі голови, які працюють на міжнародні компанії, і...
Реакція на 30% Зеленського мене лякає набагато більше, ніж самі 30%. Люди раптово відкрили для себе, що світ набагато ширший за Фейсбук чи Ютуб. Всі раптово забули в якій країні ми живемо і яке минуле...
Спостерігаючи за тим ідіотизмом, який відбувається серед виборців у Фейсбуці, дійшла до висновку, що українцям взагалі не потрібен президент. Їм потрібен лише дуже хороший психіатр. І тому напрошуєтьс...