Неможливо не помітити значні зміни у поширенні української мови хоча б у Дніпрі. У місті, де більшість людей звикла говорити російською. Хоча й назвати російською мову дніпрян досить важко, це скоріш особлива дніпрянська мова: всі ШОкають і ГЕкають в кращих українських традиціях, кажуть «скупилась» та «їхній», повністю сприймають українську і відповідають українською на питання. І все ж починають нею розмовляти. Окрім державних установ, де рідна мова у всіх працівників за вмовчанням, можна почути українську від касирів в магазинах, від працівників кол-центрів, навіть техпідтримка Нової Пошти говорить виключно українською.
За словами співачки Олександри Кольцової, за сто років всі в Україні розмовлятимуть і розумітимуть українську. Втім, україномовні, а особливо захисники мови продовжують поводитися так, ніби ми боїмося її втратити.
Ми не втратимо нашу українську! Майбутнє української мови в Україні абсолютно поза зоною небезпеки. Треба повірити в силу цієї позиції і дати дожити попередньому поколінню спокійно. Радянська, російська культура відходять.
Повністю погоджуюся з думкою Олександри. Багато є патріотичної та ідейної молоді, багато хто вже переходить на українську. Та треба доносити до людей культурну й історичну цінність поступово, проводячи просвітницькі заходи, а не цькуванням і тиском. Люди готові до змін, аби вони були безболісні.
