App Store Google Play
Антон МОРОЗ

Байдужість

05.02.2018 00:35

Новітня історія показала нам, що війна може бути не лише "гарячою", а і "холодною", гібридною, інформаційною тощо.

Найстрашнішою силою у будь-якій війні завжди виступає третя сторона - сторона байдужих. Посіяти зерна байдужості в лавах супротивника - означає перемогти його. Не дивно, що велика кількість славетних сторінок української історії втрачено саме через байдужість. 

Початок ХХ ст., Європа наклала на себе руки і подарувала десяткам народів можливість побудувати свої національні держави. Така можливість випала і українцям. Але вже за два роки наша Перша держава була стерта з лиця світової мапи. У великій мірі це сталося через те, що наш народ пав під тиском зневіри і байдужості. Яскравий тому приклад - оборона Києва на початку 1918 року. Український народ і українська армія була настільки деморалізована і зневірена, що керівництво держави було вимушено зупиняти декількатисячну більшовицьку армію купкою студентів.

Саме через байдужість народу впала перша УНР, саме через зневіру впала Українська Держава Скоропадського, саме через відсутність віри в український шлях наш народ і загнав себе у тюрму на 70 років.

Відбувши строк покарання, українці звільнилися теж завдяки зневірі і байдужості - світлого майбутнього в СРСР так і не настало. Але, зі звільненням наш народ так і не зміг побороти свій найголовніший недолік. Саме байдужість привела до влади старих номенклатурщиків, саме байдужість породила диктатуру олігархії, саме байдужість і зневіра привела до влади колаборантів.

Винятком став лише 2014 рік. Українці змогли на мить побороти себе і позбутися байдужості, відбулася Революція Гідності. Підйом самосвідомості змусив країну змінити вектор руху, сформував ті перші добровольчі батальйони, які встали на захист Держави, зародив справжн новітнє українське суспільство.

Але вже за декілька місяців зневіра і байдужість стали поступово перемагати - поразки на фронті та економічна криза, підживлені ворожою пропагандою і деструктивом всередині країни зробили свою справу.

Це страшно, але кількість тих, хто "втомився від війни", не вірить в Україну, не бачить тут майбутнього, опускає руки та їде на заробітки, не витримуючи соціально-економічного напруження, з кожним днем зростає.

Як показала нам історія, відсутність оптимізму - це шлях до самогубства нації.

Якщо українці й надалі будуть масово впадати в гріх байдужості та зневіри, то обов'язково прийде час, коли їх вже не врятує купка патріотично налаштованих та готових до самопожертви останніх Громадян України.



Ось і минуло свято 14 жовтня – день священний для кожного українського націоналіста. При чому незалежно від його релігійних, історичних чи будь-яких інших поглядів. Це свято, особливо у такий не...
Між іншим, альтернативи Мінському процесу варто шукати. Молдова, Грузія, Україна. Це - держави, на території яких є російські окупаційні війська. Їх об'єднує бажання деокупації власних територій. ПМР,...
Уявила собі той жах, який би відчули дніпряни, якщо б кремлівські терористи впритул наблизилися до нашого міста Дніпро.Звісно, наші військові зайняли б оборону, стягнувши до східного кордону міста воє...
Влада зрозуміла, що провалила комунікацію із активною частиною суспільства. Врешті про це прямо заявили спікери. Вони, до речі, були підібрані продумано, - модерував зустріч голова ОДА (ну а як ще без...