Взагалі знаєте, президент моєї країни - це президент закинутої на заднє подвір'я історії країни, яку хочуть розколоти та розвалити. Значній масі населення якої на це начхати. Суди якої виправдовують росіянина, що фестивалив у Одесі за Росію. Спецслужби якої прямо в суді знову його затримують, що гнівить і ватників і патріотів. Перші кричать про хунту, другі - про неспроможність органів...
Моя країна, це - волонтер, який пише в інтернеті усяку фігню про іншого волонтера лише то...му, що інший волонтер спілкується з владою і йому ра у п'ятирічку можуть дати якусь формальну відзнаку. А вдома і той і інший координує якісь волонтерські проекти для бійців. Бійців, які бухають, продають наліво пальне, волають про під@рів у владі, що стріляють, обороняються, клянуться комбрига, якого ні разу не бачили. А вдома вони сміються з якихось козачих військ у медальках і з сотнями організацій, а самі також говорять про заслужені/незаслужені медальки іншого вояки та розіб'ються на 40 громадських рухів у одному місті.
Моя країна - це 20% людей, що спокійно продадуть свій голос на виборах. Це країна фейсбучного охламона, який має думку стосовно того, хто і як де працює, як будувати мости, вести бізнес іншому чуваку при цьому він сам усього о цього не робив і не планує
Оце - моя країна. І чувак, що може другий раз проїхатися у маршрутці з простим народом теж органічно в неї вписується. Але він не впарить мені фігню, що це все швидко змінюється. Що це зможе змінити лише він. Це ж звичайна дічь
