Шлях з Кодака понад Дніпром, повз острова Кодачок до Лоц-Кам’янки. Назустріч мені рухаються два велосипедиста. Ще далеко щоб їх детально розгледіти, але в їх рухові є відчуття чогось незвичайного. Зупинився. Пильно вдивлявся в незвичність їх.
Повагом, неспішно один поряд одним вони їдуть вулицею. Про що могли говорити люди так неспішно рухаючись? Про життя? Про Дніпро? Про мрії? Одне за одним змінюються запитання в моїх думках. Щось зачаровувало і не давало почати рух їм назустріч.
Вони наблизились так, що я вже міг розгледіти їх. Дві людини, одна доволі літнього віку, друга зрілого віку. Дві людини на шляху від Лоц-Кам’янки до Кодака. Ось вони порівнялись зі мною. Привітались і поїхали далі ведучи свою бесіду.
Два велосипедиста на вечірній прогулянці. Син років за п’ятдесят і батько далеко за сімдесят.
.jpg)
