App Store Google Play
Зоя Красовська

Фасадна журналістика

15.09.2016 14:34

13 вересня у Дніпрі із візитом перебував президент Петро Порошенко. Комусь із журналістів це, можливо, було в радість - не щодня у регіоні відбуваються події президентського масштабу. Але припускаю, що для більшості цей візит став, м’яко кажучи, черговим “напрягом”.

Це своєрідна “обязаловка” - пропустити не можна поїхати. Я, мабуть, не знаю жодного журналіста, у якого такі зйомки викликали би професійний інтерес, особливо якщо це не перший за плечима відзнятий візит президента. Це завжди години безглуздих очікувань, перевірки та купа зайвої метушні, пов’язаної передусім з тим, що на таку подію їдуть ВСІ журналісти, яким разом дуже весело, але просто тісно працювати.

Ці візити завжди однакові: президент дивиться, вручає, відкриває, когось хвалить, когось сварить, робить оптимістичні та дуже неконкретні заяви, часто навіть без змоги для журналістів поставити питання. Так і у Дніпрі 13 вересня - Порошенко вручив ключі від квартир військовим, урочисто відкрив дитячий садок, побував у мезеї АТО просто неба, полетів назад. Щоправда з трибуни зробив заяви про новий транш МВФ та пообіцяв безвізовий режим з країнами ЄС у жовтні. Журналістам анонсували підхід - тобто можливість задати питання - на одній із локацій. Проте цю частину з візиту викреслили, задовольнивши медіа розлогими промовами з трибуни, без питань. Незаплановане спілкування із дніпрянами охоронці президента ввічливо попросили не знімати.

Тому більшість сюжетів як на місцевих, так і на центральних каналах вийшла однаковою, шаблонною і прісною. Лише з різною мірою прилизаності в подачі. Складається враження, що журналісти у цьому процесі просто відігравали роль статистів. Здається, якби всім каналам просто роздали відзняте прес-службою президента відео - результат був би таким самим.

Чи то від небажання, чи то від втоми, чи то від потреби втиснути в ефірний час все зроблене президентом за день, так, що не лишилося часу на “закулісся”… Але у цих сюжетах не йдеться про дітей, які плакали, бо їх вишикували на сонці замість денного сну. У цих сюжетах не йдеться про те, чому на відкриття дитсадка позвозили дітей шкільного віку, звідки вони взяли ліс прапорів і чи самі вони вирішили всі поголовно вдягтися у вишиванки. Лише одиниці покепкували із обмовок президента щодо назви міста Дніпра, оживили матеріали віршами у його виконанні та думкою дніпрян про те, що насправді варто подивитися президенту у нашому місті.

Днями мала нагоду обмінятися кількома думками із німецьким журналістом Борисом Райтшустером, відомим своєю антипутінською позицією. Говорили про балас “добра і зла” у журналістиці. Він, здається, посміявся з моєї думки, що українські журналісти могли би говорити більше не лише про помилки, а і про досягнення влади, бо суспільству і так вистачає розчарувань та негативу.

“Коли ви приходите до стоматолога - ви ж не просите, аби він вам знайшов здорові зуби. Ви хочете, аби він вилікував хворі. І у нас така професія, хвалити - це не до нас, ми маємо критикувати”, - приблизно так сказав Борис.  

Я в жодному разі не кажу, що треба було шукати “зраду”, якщо її нема. Але лякає мовчазне вдовлення напівфабрикатною інформацією, заготовками, які не можна розбавити запитанням та діалогом. А головне відсутність мінімального публічного невдоволення таким форматом взаємодії президента із регіональними журналістами. Це всеодно що знімати гарний фасад з різних ракурсів і проігнорувати, що у задньому дворі прорвало каналізацію чи тиждень не вивозиться сміття.



Шостий номер на посаді президента до такої межі додзвонився Путіну, допримирявся з Московією, що Україна вже перетворилася з суб‘єкту міжнародних відносин і геополітики на об‘єкт, думка як...
Що ближче 9-те травня, тим більше ми чуємо здавалося би незбагненні біснування у Кремлі та виразки місцевих наших груп, які орієнтуються на Москву.Деякі російські аналітики (Піонтковський чи, наприкла...
Ви хочете зупинити зелений реванш?Відрубати зелену голову совково-рашистській гідрі так само, як перед тим відрубали синю і червону?Я теж. Але ще дужче хочу зупинити, нарешті, постійні коливання внутр...
Васіліса ТРОФИМОВИЧ

Чи в нас уже 37 рік?

Офіційно. У зв’язку з останніми подіями, що відбуваються в Україні, звертаюся до усіх проукраїнських політичних партій та рухів, таких як партії «Європейьска Солідарність», «Г...