App Store Google Play
Ірина Желдак

Герої? Чоловіки!

24.01.2014 06:46
В очікуванні Кличка ввечері зібралося дуже багато людей. Я дивилася на хлопців, які гордо стояли нагорі зведених за кілька годин міцних високих барикад, і мені стискалося серце. Вони тримали в руках прапор України і безстрашно дивилися в лискучі шоломи беркуту, знаючи про снайпера, розуміючи, що будь-якої миті можуть стати його черговою жертвою, або першими жертвами штурму, що може розпочатись кожної секунди.

Не знаю, про що вони думали, не знаю, чи вони боялись. Я боялась за них і водночас ними пишалась. Їх сміливістю, відвагою, вірністю собі і своїм переконанням.

Як мати, я би охоче стала там замість них і віддала своє життя за життя когось із цих шляхетних юнаків, які подарують Україні не одного безстрашного воїна, не одну порядну людину, але....вони б мене не пустили. Вони – справжні Чоловіки.

Матерям, які виховали таких синів, я хочу висловити своє захоплення. Я, чесно зізнаюсь, не впевнена, що змогла б. І не кожній це вдається. Я заздрю цим матерям і висловлюю пошану і щиру подяку.

Більшість з нас, жінок, готові віддати життя за свою дитину. Набагато менше, нажаль, наших дітей готові віддати життя за своїх батьків. Тактика потурання, гіперопіки, балування, безкарності – її наслідки ми можемо бачити чи не щодня у тому числі й у міліцейських зведеннях.

Однак серед молоді, основними цінностями для якої наразі є пофігізм та айфонізм, серед молоді, життя якої проходить в смартфонах, планшетах та клубах, серед цих хлопців “коспомолітів”, які здатні пройти повз хуліганство, зґвалтування, пограбування, вбивство, вважаючи, що не зможуть протидіяти злочинцеві і своє життя дорожче, серед інфантильно-аморфної більшості, виявилось, є ті, кому найперше важлива свобода, чесність, відповідальність. Ті, хто готовий віддати життя за Матір, за Батьківщину.

Це дорогого вартує.

Вони – серед нас. Звичайні собі на вигляд хлопці, яких десятки і сотні тисяч. Але лише вони, кількасот відчайдухів з цих сотень тисяч залишили свої справи, відірвалися від комп’ютерів та соцмереж і прийшли боронити своє і наше майбутнє, людські цінності та ідеали.

Для них це не гра – там направду нелюдські умови: там страшенно холодно, там важко дихати і там, на барикадах, справді небезпечно. Проте вони не здаються, не опускають руки, не скиглять, не йдуть. Вони воліють якщо і загинути, то у боротьбі за Україну, а не від рук п’яних відморозків або садистів у міліцейській формі. І я вірю, що перемога буде за ними. Принаймні моє серце лишилося там, з ними.

Додам ще, аби картинка не видавалася надто пафосною і рожевою. Так, вони не янголи) Вони палять, вони лаються, вони прогулюють пари в вишах, вони надміру ідеалісти, вони надміру вперті і гарячі ...багато в чому, вони такі самі, як і решта хлопців їхнього віку. Але варто один раз побачити їхні очі, аби зрозуміти, що не в усьому. Вони - не бояться. І їм не байдуже. А значить надія є.

І, можливо, вони навчать наших горе-опозиціонерів (і місцевих, і всеукраїнського рівня) таки любити Україну. І боротися за неї замість патетично "помирати".

Слава Україні!


Мабуть це банальні, очевидні слова, але... Сьогодні на Краснопільському кладовищі вже вдруге за тиждень провожали в останню путь воїна, який пав на російсько-українській війні. Цього разу наш сві...
Ахметов, схоже, почав мститися дніпрянам за те, що вони насмілилася відстояти своє право більше його не кредитувати!Гадаю, всі зрозуміли про що йдеться…Декілька років поспіль цей представник ук...
Дарина ТВЕРДОХЛІБ

Не водіть дітей до цирку

На арені дресирувальник у гарному вбранні, яскраве світло софітів, голосна музика. А в кутку - наляканий лев, якому наживо вирвали кігті та спиляли ікла. Білосніжні голуби злітають&nbsp...
Дарина ТВЕРДОХЛІБ

І знову про мову

Українці без російської мови - третій сорт. Володіти лише українською, і не знати жодної іншої мови, бути німим. Єдина перспектива українців в такому випадку - бути прибиральниками, доглядальника...