Як кажуть наші брати-християни, створювати собі кумира - то страшний гріх.
Але якщо ви вже згрішили, дружня порада - бо я вам не Гузар, щоб наставляти на путь істини - полиште все як є!
Не намагайтеся втягти свого кумира назад у людське життя.
Слухайте його пісні, читайте книжки, милуйтесь картинами, але (Боже збав!) не питайте, за що він харчується, а найголовніше - чим. І кому він платить аліменти, або чому не платить. І звідки так добре знає сумісність пігулок, які вам все одно не купити, з алкоголем, якого ви в житті не бачили.
Інакше буде горе - ви залишитеся й без кумира, й без людини.
Вам воно треба?
