Чи зрозуміють врешті-решт люди, що тільки власна тяжка праця й відповідальність за свої вчинки - шлях до достойного життя, чи й надалі будуть вірити казкам про добрих царів, якими, якщо їх оберуть, стануть наші політики?Чи подорослішаємо ми й перестанемо винити всіх і вся, окрім найкращих себе, у своїх бідах?
Чи зможемо навчитись поважати свою історію, якою б вона поганою й неприглядною для нас не була?
Чи зможемо ми пишатись своєю культурою і мовою, плекаючи їх й створюючи нове мистецтво?
Чи зможемо второпати, що окрім грошей є ще справжні, непідробні, непідкупні людські цінності?
Чи зрозуміємо, що Природа, це не бездонна прірва, з якої можна брати все, що нам треба, а натомість кидати туди все своє сміття, а це наш дім, частина нас самих, чи їй треба уперіщити нас по дурній макітрі, щоб ми врешті-решт на своїй шкірі допетрали цю просту істину?
І таких питань - відповідей безліч. Звичайно, що завжди хочеться як краще, хочеться відразу, але розумом розумієш, що тільки праця, помножена на власний розум, зможуть стати вірними товаришами в нелегкій справі побудови достойного майбутнього, достойного власного майбутнього.
То до праці, пані та панове, чи або як?
АННА БІЛОКРИЛ
http://novomoskovsk.eu/?p=1912
