App Store Google Play
Юрій Фоменко

Шлях

25.08.2010 17:38

По долинам йшли люди. Їх йшло багато і вели їх поводирі. Одним ті поводирі розповідали по сенс життя, іншим про чесноти, ще іншим про повинності. І була в тих натовпах своя ієрархія і своя шана. Котрі добре йшли ставали спостерігаючими за тим хто як іде. А кращі з спостерігаючих ставали на розподіл харчів і одежини. Перші з розподіляючих були помічниками в поводирів. Ішли ті всі люди колонами в позначених напрямках до якоїсь мети. Котра у кожного була своя, але знаходилась в одному місті - там.

Після колон залишався шлях і страчені за не сприйняття того шляху. Тим колонам в яких масово замислювались, ускладнювали шлях і змінювали поводирів, або розділяли на декілька колон. А в занадто послушні колони добавляли грішних людей, щоб такими вони не були і відчували провину...

На горі стояли власники тих людей, що йшли по долинам. Радували їх нескінченні різноманітні і несхожі одна на одну колони. Не схожі за шкірою обличчя, одежами, хоругвами і мовами але контрольовані. Давали вони вказівки поводирям , приймали крам і кошт зібраний в долинах. Думки думали про шлях для тих хто внизу.

Не радували їх тільки Внуки Божі, котрі стояли на другій горі. І не до вподоби не те , що вони стояли на горі. А те, що могли дивитися їм в вічі. Не з низу в верх як ідучі, а в одному рівні. А ще більш дратувало власників ідучих те, що ті Внуки Божі розуміли сенс всього того , що відбувається і мету кожного в цьому дійстві...

По долинам йшли люди. Їх йшло багато і вели їх поводирі. Одним ті поводирі розповідали по сенс життя, іншим про чесноти, ще іншим про повинності. А на гору де стояли Внуки Божі тримало шлях небагато виснажених і вимучених людей. Вони відбилися від тих колон. Зуміли вижити не будучи страченими за не сприйняття того шляху. Змогли не втратити розуму. Вони долали свій шлях . Перешкодою для них була не висока гора і гостре каміння. Перешкодою був страх раба з котрим боролась Гордість Внука...



Максим Мірошниченко

Історія про те, як я вкрав

Коли мене серйозно питають чи крав я хоч щось у своєму житті, я не поспішаю відповідати, бо точно знаю, що крав у дитинстві. Зараз важко згадати що, але один випадок я пам'ятаю...Це було 19 років тому...
Важко осягнути наскільки ми втратили зв'язок зі своїм минулим. Не кажучи вже про те, скільки нам необхідно часу на відновлення своєї ж ідентичності та культури. Гортаючи сторінки "Моїх споминів п...
Ойойой! Вони образили Україну і весь народ!Вони не віддали честь Президенту(!!!)Ооо! Наші герої! Скрутили дулю клоуну!Я промовчу про честь. Бо тут окрім посміятися не виходить. Честь можна мати, або н...
Потенційна реабілітація Росії в очах євробюрократії висить над нами уже кілька років. В цьому немає нічого дивного, адже Росія має набагато більший вплив у Європі, ніж Україна. Цей вплив напрацьовував...