App Store Google Play
Юрій Фоменко

Пам’яті Юрія Іллєнка.

30.07.2010 06:55
По ту сторону Канева за Дніпром, йшов хлопчик босоніж. Перtліском, степом, через луки, а на зустріч сивий дід в полотняній одежі.

-                     Доброго дня діду!

-                     Доброго. А ти хлопче звідки?

-                     З Прохорівки.

-                     А звати як?

-                     Юрко.

-                     Куди шлях тримаєш ?

-                     В Прохорівку. А як Вас величати, і куди ви ідете, діду?

-                     Дід Юрко. Іду в рідне село Прохорівку.

-                     І давно йдете?

-                     Все життя йшов. І тепер іду.

-                     А тепер як довго?

-                     Вічно хлопчику.

-                     Так вона ж за лісом, поряд.

-                     Вона то поряд, а шлях вічній.

-                     А що ж то за шлях такий довгий, коли вона поруч.

-                     Чумацький.

-                     Так він на небі, а ви тут.

-                     А я по ньому іду тут.

І дивився хлопчик в слід старому діду, котрий йшов по стежині. А та стежина починалась світитися іскорками. Ті іскорки перетворювалися в чумацький шлях. І по них старий дід Юрко піднімався в небо. І піднімаючись ставав меншим і меншим. А далі взагалі став хлопчиком зовсім схожим на малого Юрка , що дивився йому вслід. А поперед того Юрка на чумацькому шляху виднілася в садках сільськими хатами Прохорівка, над Дніпром перед Каневом.

І дивувався хлопчик як то Прохорівка і там на небі, і тут за лісом.

Крикнув хлопчик до дуба

-                     Дубе , хто то?

-                     Мамай Юрко...

Крикнув хлопчик до Дніпра

-                     Сивий Славутиче, хто то ?

-                     Мамай Юрко...

Мамай Юрко... - підхватили Канівські гори, Черкаський бір, за ним Ірдинь з Тясьмином, Холодний Яр, дзвони на Мотроні і в Суботові, птахи на замковій горі. Мамай Юрко - поніс відлуння Дніпро по порогам...

 Тоді хлопчисько наважився і крикнув до Прохорівки.

-                     Хто то ?

-                     Малий Юрко, онук старого Іллєнка.

-                     А як то?

-                     А отак-то воно є коли людина божа. Коли Людина з Україною в серці.

Стояв хлопчисько і дивився в небо. На Прохорівку, що на Вкраїні посеред Чумацького шляху. І бачив він там у Ірію, полк Перуна. В котрім під жовто-блакитними хоругвами їхали вершники. Придивляючись впізнавав серед них Залізняка і Гонту, Нечая і Сковроду, Тютюника і Симиренка, Кирпоноса і Довженка .... І звісно Мамая Юрка на рижій кобилі , у вічнім поході за Україну. Земля тобі пухом і вічна пам'ять козаче...



Марія СОЛОМОНОВА

Нехай нас єднає наша мова

22 квітня настало. Світ не зрушився з місця. А Україна – тим паче)Тож, життя продовжується, і нам, звісно ж, своє робити – суто українське, національне, гідне нашої нації та наших Героїв.Н...
Максим Мірошниченко

Моя президентська програма

Україна first!1) Реінтеграція підконтрольної частини Донбасу2) Міністерство окупованих територій займається питаннями моніторингу за дотриманням санкцій, підготовкою теоретичних засад майбутньої кримс...
Тема не нова, але я не перестаю дивуватися на кожному кроці, як все запущено з автоматизацією процесів в Україні. Як можна мати такий ресурс, такі світлі голови, які працюють на міжнародні компанії, і...
Реакція на 30% Зеленського мене лякає набагато більше, ніж самі 30%. Люди раптово відкрили для себе, що світ набагато ширший за Фейсбук чи Ютуб. Всі раптово забули в якій країні ми живемо і яке минуле...