З бордів по всіх дорогах і перехрестях вже зникли життєрадісні обличчя та запевнення у майбутньому раї тої, що весь час працює та того, що тільки слухає.
Але шоу не закінчується. „Все тільки починається!” – погрожує зі своїх плакатів райдужний Арсеній. А куди ж там! Бізнес, як і раніше, в... кризі, тож всі вільні рекламні носії позаймали кандидати у мери.
„Ми піднімемо місто!” – запевняє по-діловому Загід Краснов, не уточнюючи, хто ж доклав стільки зусиль, щоб за короткий термін так його „опустити”.
„Це наша земля!” – ставить його на місце Андрій Денисенко. Враховуючи рід діяльності Загіда Геннадійовича та впертість Андрія Сергійовича, виникає підозра, що питання, чия ж таки вона, вони будуть з’ясовувати ще довго.
„Дніпропетровську потрібен сильний мер!” поглядає з-під лоба „наш” Микола Швець. При цьому не уточнює, мер має бути чемпіоном з піднімання гир чи все ж таки з армрестлінгу. А очі чомусь відводить... можливо приймає допінг?
„І я йду в мери!” – поки що, на щастя (чи через брак коштів) лише в мережі вигукує міський юродивець Микола Кожушко. А чого – його шефіня Вікторія Віталіївна вже звільнила Дніпропетровщину від Тимошенко. Залишилося звільнити Дніпропетровщину від надактивної Вікторії.
Хоча про що я... вона ж теж іде у мери!
Ігор Циркін наводить порядок в своєму домі вже не перший місяць... Тюрін організовує компанію боротьби себе з Куліченком, тепер уже без поплічників, які в свою чергу йдуть у міськраду без Тюріна...
Один Куліченко радісно посміхається – в нього Масляна і з ним Іреней. Ну й Іреней з ним, не довго залишилося...
Дивляться наші кандидати на сніг, калюжі, замерзлий транспорт, обірвані дроти електромереж і роздратований народ на зупинках і стає так спокійно... приглядають!
А от і Славко Олійник запевняє „Надія є!” Цікаво, це він десь Дєєву зустрів чи просто підтримує нас морально?
А до виборів ще щонайменше півроку... Боже, збережи Дніпропетровськ!
