App Store Google Play

Україна моєї мрії. Як перемогти найбільшого колективного олігарха країни

30 Липня 14:00
Україна моєї мрії. Як перемогти найбільшого колективного олігарха країни

Я знаю, яка країна нам потрібна. Нам потрібна Країна Приватних Ініціатив. Знаєте чому? Та тому що тільки приватна ініціатива у нас і працює. І працює часом фантастично ефективно.

А от усе, що називається державою, найчастіше не працює чи б'є рекорди за показниками неефективності та відсутності здорового глузду.

А якщо в нашій державі і зустрічається щось, що вийшло добре і чим можна пишатися, наприклад, застосунок Дія, то це, швидше за все, чиясь приватна ініціатива, яка дивом вижила в державних кабінетах. Всупереч, а не завдяки.

Природа нашої держави — всієї цієї армії «державних мужів», весь їхній сенс життя в тому, щоб перевіряти, забороняти, контролювати та припиняти будь-які приватні починання, проєкти та ініціативи.

Ця майже мільйонна каста чиновників, які ось уже понад 30 років не виробляють жодного продукту, ні матеріального, ні інтелектуального, робить це не через дурість чи непорозуміння. Такий паразитарний спосіб існування забезпечує стабільне благополуччя. Та ще яке. Всі ці мільйонно-доларові особняки, палаци з ліпниною, дорогі авто з барами в салоні, рахунки в зарубіжних банках та компанії в офшорах, активи, записані на дружин, дітей та коханок, золоті зливки у схованках підвалів та спеціальні кімнати для зберігання шуб, а також інші атрибути розкоші — це ознаки зовсім не бізнесменів і підприємців. Це спосіб життя нашого правлячого класу — депутатів, міністрів, чиновників Кабміну, податківців, митників, прокурорів, суддів, інспекторів усіх мастей, сбушників та поліцейських чинів, різних силовиків, усіх, хто є українською державою.

І ці люди збиралися боротися з олігархами?

Найбільший колективний олігарх України — це сотні тисяч, майже мільйон чиновників держапарату.

Обізнані люди стверджують, що ми сьогодні маємо українську армію не завдяки зусиллям держави і двом владним командам, які змінили одна одну. Скоріше, всупереч.

У перші дні повномасштабного вторгнення нас урятувала українська влада? Ні. Україну врятувала ініціатива бійців та командирів знизу. Цього разу вони почали стріляти по ворогові, не чекаючи наказів згори — бачили ворога, відкривали вогонь.

Каста українських чиновників має приголомшливий інстинкт виживання. Вони пережили майдани та фінансові кризи. Вони набагато ефективніше простих громадян виживають і у важкі часи війни. Якщо є загроза їхній безпеці, вони готові дати приватній ініціативі зайнятися їхнім порятунком. Наш держапарат не проти, щоб волонтери замість багатотисячної армії чиновників Міністерства оборони брали на себе постачання ЗСУ. Таку приватну ініціативу не заборонено. Чиновники розуміють, що волонтери працюють і на їхню безпеку також. Тим більше, не за гроші, які вони ще не зуміли вилучити у вигляді численних податків, штрафів, комуналки та інших поборів за неякісні державні послуги у населення. Та що там волонтери? Вони готові роздавати зброю простим громадянам, які виявляють приватну ініціативу прямо з кузовів вантажівок без зайвих формальностей. Аби прості громадяни стріляли по ворогові, який вирішив знищити нашу державу та їх разом із нею.

А до цього багато років українські політики та чиновники стверджували, що прості українці не повинні володіти зброєю та застосовувати її для захисту свого життя та майна, та життя своїх рідних та близьких. Це ексклюзивне право поліції та силовиків. І будь-яку приватну ініціативу у спробі вибити з держави закон про право на носіння короткоствола та самозахист чиновники блокували та пояснювали зайво ініціативним громадянами, чому не час і не можна. Але як тільки небезпека відступила, війна пішла на Схід та Південь, наш бравий держапарат знову взявся за своє — обмеження, регулювання, контроль, звітність та заборони.

Знаєте, коли у Києві вулична злочинність падала майже до нуля? Під час майданів. Особливо у 2014. А знаєте чому? Тому що головним злочинцем тоді була сама влада, силовики та найняті ними тітушки. Вони лупцювали протестувальників. Палили їхні авто. Вбивали найактивніших. І прості кияни змушені були виявляти приватну ініціативу і об'єднуватися в загони самооборони, які справлялися з порядком на вулицях набагато ефективніше за міліцію. Та й сам Майдан, і перший і другий, що це якщо не масова приватна ініціатива, до якої завжди вдало примазувалися хитрі політики?

Знаєте, чому ми досі найбідніша країна у багатій Європі? Тому що економіка, що росте, — це завжди приватна ініціатива. Сьогодні айфони, електромобілі, старлінк та космічні ракети, кур'єрську доставку, дрони, безпілотники, зброю та бронетехніку, таксі у смартфоні, біотехнології, медицину та багато іншого значно ефективніше створюють люди приватної ініціативи — дешевші, технологічніші та винахідливіші, ніж будь-яка держава. Підприємці, винахідники, візіонери та інші божевільні ініціативні громадяни. Ілони Маски та Стіви Джобси.

А чим зайнятий і на чому жиріє наш чиновницький правлячий клас, керуючись заповітами Азарова та керований ідеологією його спадкоємця Гетьманцева? Він оподатковує приватну підприємницьку ініціативу непомірними податками, контролем інспекторів та рекетом силовиків.

Країні, що воює, як повітря, потрібна працююча економіка. Але хіба ефективно працюватиме економіка в країні, де приватна ініціатива підприємницького класу придушена перевірками, заборонами та несправедливими поборами паразитувальної касти держапаратників, які прагнуть забезпечити собі безлімітну кормову базу на бюджетних потоках і корупційних схемах?

Вся новітня історія та життя в Україні наполегливо демонструє — приватна ініціатива, отримуючи свободу, творить чудеса. Економічні. Технологічні. Соціальні. Воєнні. Якщо в це втручається держапарат — усе зникло, замість реформ — імітація. Замість добробуту населення — корупція та розкіш правлячого класу. Замість економічного дива — убога деградація досі не приватизованих державних активів

Ми переможемо російсько-фашистських окупантів та загарбників у цій війні. Нам просто нікуди подітися. Нас врятує масова приватна ініціатива українців. На полі бою та в тилу. В окопах та на заводах. У містах та селах. Ми переможемо не завдяки ефективному нашому держапарату. Швидше, всупереч.

Але, здобувши цю перемогу, здобувши визнання всього світу, ми не можемо собі дозволити залишити цю державу в такому вигляді.

Ми не можемо собі дозволити не збудувати Країну Приватних Ініціатив. Країну, де держава не душить, а навпаки, дбає про середовище, в якому будь-яка приватна ініціатива отримуватиме максимум можливостей для реалізації та розвитку.

І знаєте, яка головна умова для цього? Воля! Держапарат має бути скорочений до невеликої жменьки функціонерів, чиє благополуччя залежить від успіхів приватної ініціативи українців.

Можливо, я скажу надто для когось радикальну думку, але вона цілком дозріла. Ми можемо щасливо і багато жити без тисяч податківців. Їх цілком може замінити автоматизована банківська система та сервери з відповідним софтом, які знімають з нас адекватні податки транзакційно. Те саме і з митницею. Замість митника — автоматичні системи контролю. Як замість тітки в метро, яка продає жетони в касі, електронний квиток у вашому смартфоні. А ще ми обійдемося без чиновників Пенсійного фонду. Пенсія може приходити на карту пенсіонера із тієї ж банківської системи автоматично. Нашій економіці не потрібні марно-шкідливі інспектори та чиновники з силовиками, які жирують на перевірках та кримінальних справах проти підприємців.

Майбутні елективні українські реформатори — це такі дослідники, щоб ще скасувати, скоротити і ліквідувати. Викинути на звалище історії. Розчистити місце існування від непотрібного мотлоху, застарілих і згнилих механізмів, від паразитів і шкідників. Що б у цій країні легше дихалося і жилося економіці та людям.

Україна має стати країною максимальної свободи, де держава відповідає за безпеку та благополуччя громадян, піклується та оберігає їхні права та свободи. А регулює та контролює лише один процес — потік емігрантів з усього світу, які бажають стати українськими громадянами.

І все це мінімальною кількістю функціонерів-чиновників. Із сотні тисяч треба залишити кілька тисяч. Ні не залишити, а взяти на роботу нових.

А основні функції влади треба віддати місцевому самоврядуванню, де мерів та депутатів місцевих рад, а також суддів та прокурорів і керівників місцевих правоохоронних органів обирають та ставлять під контроль громади. У територіальній громаді цей контроль і простіше і логічніше. Вони всі живуть по сусідству.

Приватна ініціатива чудово почувається у місцевому самоврядуванні. Тому що місцеве самоврядування і є проявом приватної ініціативи мешканців конкретного села, селища, міста або мегаполісу, які об'єдналися, побудувати свій комфортний і безпечний простір для життя.

Нам потрібна Україна Приватних Ініціатив. Україна максимальних свобод, Україна розвиненого місцевого самоврядування. З ефективним та компактним державним механізмом без марної та злодійської касти чиновників.

Чим не національна ідея? Народжена не в тиші кабінетів розумниками різних мастей. Народжена логікою нашого життя.

Оригінал

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Я знаю, що серед наших читачів дуже багато щирих патріотичних українців, яким не байдуже майбутнє країни. Я також знаю, що далеко не всі з цих людей зараз зі зброєю на фронті (і на це є...
Нинішня російсько-українська доволі специфічна. Противники часіше бачуть одне одного в інтернеті, ніж в прицілі.Вперше я про це задумався, коли восени 2015-го влетів у окоп після дивного прильоту воро...
Нам не вірили, що Московія - ворог, а москвини - геть не братський народ.Нам не вірили, що вони вдерлися до Криму і Донбасу не через Майдан, Яроша і Порошенка, а через імперську пиху та бажання нашої...
Андрій ДЕНИСЕНКО

Як ми облаштуєм «Расію»

Коли ми переможемо, коли армія Москви зазнає неминучого військового розгрому, а терен сучасної держави Україна буде звільнено від окупантів, ми маємо спільно з усім цивілізованим світом не лише здійсн...