App Store Google Play

Українські основи або Разом ми можемо все

26 Червня 14:00
Українські основи або Разом ми можемо все

Під час однієї нещодавньої дискусії постало питання: що Україна/українці досягли з 2014 року? Мені було дуже легко відповісти.

Ми захистили та зберегли незалежність країни та власну свободу.

Україна вже не поділена на правобережну та лівобережну – нарешті ми втілили в життя концепцію "схід і захід разом". Зараз – разом проти ворога. Завтра – разом на відбудову країни.

Українці стали нацією, і ми відбулись як солідарне, європейське суспільство. Нехай через біль війни, але у всіх верств населення прийшло розуміння, що ми можемо стати частиною Європи, але й залишитися Україною.

Ми трошки повільно, але все одно позбавляємося постколоніальних та посттоталітарних родових травм та комплексу меншовартості. Добре пригадали своє генетичне минуле, що ми козацького роду та будували свою країну на демократичних і цивілізаційних підвалинах тоді, коли цим займалась і інша Європа.

Позбулися братської ідентичності, пропагандистського смітника, згуртувалися на власних цінностях, саме на тих, що незмінні та подібні до цінностей розвинених держав, а також додали нових.

Молоде покоління українців отримало Батьківщину, яку вони зараз захищають. У нас з'явилося нове покоління креативних дизайнерів із власним мисленням і вмінням обстоювати власну думку, яке поважає та розуміє важливість демократичних принципів, самостійних та без ідеологічного тиску.

Як народ ми зрозуміли, що таке справжня національна та персональна гідність, ми стали по-справжньому пишатися тим, що ми українці.

Ми довели, що ми не "маленькі люди", від яких нічого не залежить.

Почали по-справжньому шанувати рідну мову. Багато людей, як я сам, абсолютно добровільно перейшли на українську; з'явилося багато книжок українською, які точно завершать мовну революцію.

Ми збільшили толерантність до меншин, ратифікували Стамбульську конвенцію, але в цьому напрямку нам ще треба багато працювати.

Ще раз пройшли "тест Гантінгтона на демократію": чинний демократичний режим у 2019 році мирно передав владу демократичній опозиції.

Значно посилили громадянське суспільство, хоча інституціоналізації йому ще трошки бракує.

Волонтерський рух став потужною самоорганізованою системою, спроможною зробити неможливе у найкоротший час. Цей рух також допомагає у формуванні нових рівнів суспільної довіри: ми почали експериментувати з довірою всередині суспільства і навіть практикуємо транзитивну довіру (я довіряю тобі, ти довіряєш їй, тому я довіряю їй).

Отримали формальне визнання Української православної церкви (томос).

Відбудували незалежний Національний банк України, очистили та посилили банківський сектор, який показав свою життєстійкість у період пандемії та війни.

Значно покращили публічні фінанси та доказали, що Україна є надійним партнером на світовому борговому ринку.

Провели глибоку децентралізацію, надавши багато владних повноважень та доступу до фінансових ресурсів громадам. У багатьох місцевих громадах дуже помітні результати. Хтось влучно сказав нещодавно: "Одне відродження цього слова "громади" чого тільки варте".

Відкрили сотні державних реєстрів і стали одним із лідерів прозорості open data в Європі.

Створили Prozorro та Prozorro.Sale, які стали глобальним взірцем для багатьох країн у світі.

Розпочали реформу медицини із сімейними лікарями та діджитал-продуктами. І ми навіть легалізуємо медичний канабіс.

У нас нарешті з'явилися деякі прогресивні керівники державних компаній з ринковими прозорими зарплатами, але загалом систему корпоративного управління ще треба покращувати.

З нуля майже побудували антикорупційну архітектуру, яка ще має запрацювати більш ефективно.

У нас якісно нова армія – з новими підходами до управління, яка спроможна протистояти сильному та агресивному ворогу.

Масштабно збільшили військову співпрацю з НАТО, практично переводячи українську армію на північно-атлантичні стандарти; здається, ми також розбудили НАТО, якого ще недавно навіть європейські лідери називали "suffering brain death".

Майже перебудували ланцюжки створення вартості (value chains) з російської кооперації на фокус на європейські ринки.

Набагато збільшили продуктивність нашого сільського господарства та майже повністю відкрили ринок землі, хоча над питаннями екології нам треба ще працювати.

Достроково приєдналися до Європейської енергомережі та почали експорт електроенергії в Європу. Атомні електростанції нарешті позбулися російського палива. Впевнений, що наступним кроком буде більше експорту зеленої енергії до ЄС.

Пандемія навчила нас безперебійно працювати та навчатися дистанційно. Тепер треба зробити більше, щоб "Нова українська школа" швидко пристосувалася до нових реалій та прискорила перехід на модерновіші програми навчання: попит та вимоги українських батьків, які повернуться з вимушеного переселення до Європи, будуть дуже вибагливими.

Не боїмося нового, аж до зухвалості. Діджіталізували багато державних послуг та створили інтернет-портал державних послуг -  застосунок Дія, аналогу якого немає в багатьох європейських країнах.

"Виростили", напевно, +100 000 нових програмістів в Україні, які вже не тільки відпрацьовують людиногодини при аутсорсингу для інших ІТ-компаній, ми змогли створити десятки нових класних ІТ-продуктів світового рівня. 

Деякі з них стали єдинорогами. 

Молоді компанії підняли гроші від нових венчурних фондів різного фокусу, збільшився обсяг стартап-інвестицій. Тепер Україна має своє місце на стартап-мапі Європи.

Отримали безпрецедентну дипломатичну увагу та підтримку світу під час війни. Міжнародні лідери їдуть в Україну як на роботу, і зокрема для того, щоб будувати свою кар’єру.

Нарешті визначились з європейським вектором розвитку та закріпили це в Конституції.

Отримали безвізовий режим з ЄС, підписали договір про асоціацію, а тепер отримали й статус кандидата на вступ до ЄС. Мені також здається, що наш народ і наші лідери зробили для підвищення геополітичного статусу ЄС більше, ніж деякі європейські лідери за десятиріччя.

І це все за вісім років, незважаючи на війну та пандемію. Не мало, як на мене. 

Просто подумайте, де ми були у жовтні 2013-го…

І як сказав головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний: "Нам всім було важко, дуже важко, але ніколи не буде соромно", а Сергій Притула, волонтерський фонд якого за неповних три дні отримав від українців 600 млн грн пожертв на купівлю безпілотників Bayraktar для армії, після збору коштів додав: "Разом ми зможемо все!". 

Мені здається, це чудовий концепт національної ідеї.

Liga.net

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Я знаю, що серед наших читачів дуже багато щирих патріотичних українців, яким не байдуже майбутнє країни. Я також знаю, що далеко не всі з цих людей зараз зі зброєю на фронті (і на це є...
Нинішня російсько-українська доволі специфічна. Противники часіше бачуть одне одного в інтернеті, ніж в прицілі.Вперше я про це задумався, коли восени 2015-го влетів у окоп після дивного прильоту воро...
Нам не вірили, що Московія - ворог, а москвини - геть не братський народ.Нам не вірили, що вони вдерлися до Криму і Донбасу не через Майдан, Яроша і Порошенка, а через імперську пиху та бажання нашої...
Андрій ДЕНИСЕНКО

Як ми облаштуєм «Расію»

Коли ми переможемо, коли армія Москви зазнає неминучого військового розгрому, а терен сучасної держави Україна буде звільнено від окупантів, ми маємо спільно з усім цивілізованим світом не лише здійсн...