App Store Google Play

Як проросійські формати готують до відродження в Україні

12 Травня 20:00
Як проросійські формати готують до відродження в Україні

Українські журналісти отримали колективну нагороду від Пулітцеріського комітету з формулюванням «за мужність, витривалість та відвагу». Мається на увазі висвітлення російсько-української війни в екстремальних умовах.  Колеги в ефірах, публікація та соцмережах дякують і по-доброму жартують: тепер ми всі пулітцерівські лауреати, як колись усі були президентами. Натяк на відомий вислів Володимира Зеленського, який дав назву книжці його колишньої речниці Юлії Мендель. 

Між іншим, тепер формально і колишня журналістка та телеведуча пані Мендель — пулітцерівська лауретка. Як і Наталя Влащенко та інші її колеги, котрі від 2014 року до 24 лютого 2022 року в той чи інший спосіб займалися проросійською пропагандою на однойменну аудиторію. Їх влучно назвали російською спадщиною. Проте медійних майданчиків вчорашні проросійські рупори не позбавлені. Навпаки – отримали не маргіналізовані, а потужні, доступні кожному українцеві. І, як зазначалося, винними себе не вважають. 

Це створює передумови для повернення в інформаційний — і не лише! — простір України проросійського контексту й наративу. Хоча ще в березні, коли війська Росії обстрілювали Київ, проросійське мали би поховати російські бомби й ракети. А після звільнення окупованих частин Київщини, Сумщини й Чернігівщини на пошуки «хороших русских» треба запрошувати в Бучу, Ірпінь, Бородянку – будь-куди, де побували «визволителі» України від шкарпеток, уживаних трусів, унітазів та собачих буд. А трагедія Маріуполя мусить бити по губах усякого, хто відкриває рота, аби сказати: «Це все Путін, не росіяни». 

Є старий радянський анекдот про роззброєння і конверсію. У ньому на танковому заводі намагалися зібрати трактор, але постійно виходив танк. І пропозиція «доработать напильником» не годилася. З учорашніми бійцями проросійського інформаційно-аналітичного фронту те саме. Як неможливо з комплектуючих до танку зібрати мирний трактор, так неможливо уявити провідника «русского мира» щирим творцем питомо українського контенту й контексту. 

Тому що ближчою буде перемога України, то активніше проросійські наратори вводитимуть в український контекст усе, що мало бути послане за російським військовим кораблем. Вони просто не вміють робити трактори з деталей для танків. Та й не дуже хочуть, адже російське значно зрозуміліше й комфортніше. 

Непрямо таким персонажам підігрує Захід. Зокрема, колективного Пулітцера українські журналісти, на думку поважного комітету, дістали за висвітлення подій під час вторгнення Путіна в Україну. Але це щонайменше щире нерозуміння того, що Путін — це Росія, а Росія — це Путін. Тож це не Путін особисто вбиває та ґвалтує українців. Це робить армія Росії за підтримки більшості росіян. 

Проте персоніфікація винуватця, зведення всього трагічного до особи конкретного Путіна і його ближнього кола дає проросійському напрямку лазівку для повноцінного відродження навіть в Україні, що воює.  

Звісно ж, мова про «хороших русских», який щодалі частіше залучають до ефірів як експертів не лише колишні медведчуківські ведучі, а й цілком собі патріотичні медійники й лідери думок. Письменниця Оксана Забужко — і та написала, що знайома з «хорошими русскими»… 

Натомість чимало відомих співгромадян відчувають небезпеку такого пошуку й надання будь-якому російському право голосу в Україні. Серед них – політолог Михайло Басараб, який пише«Якщо ми хочемо остаточно перемогти і побудувати свою успішну державу, маємо усвідомити свій безальтернативний категоричний імператив: тотальна відмова від будь-чого російського завжди і будь-де. Такою повинна бути базова установка кожного українця». І застерігає: «Умовні ліберали налагоджують містки з нами на майбутнє. Їм допомагає те, що всі українці розуміють російську мову. Тому вони активно присутні в інформаційному просторі України. Так, вони можуть критикувати Путіна і нібито підтримувати українців. Але головне їхнє завдання — не втратити нас, залишитися тут і бути почутими нами. Усе це для того, щоб зберегти Україну в російській орбіті». 

Журналістка Лєна Чиченіна, яка пережила російську окупацію в Бучі, теж попереджає про небезпечні спроби легалізувати в Україні проросійське 2.0 через замилування «хорошими русскими». Проте, попри справедливість її спостережень, є в них один негативний момент. Пані Чиченіна зосереджена на персонажах, відомих нішевій аудиторії кінознавців (російський кінокритик Антон Долін), олдскульній аудиторії, чия молодість прийшла в СССР за слуханням забороненого Бі-бі-сі (Сєва Новгородцев) та давно вже не актуальному, хай ще відомому ширшій аудиторії телекінопродюсері (киянин Олександр Роднянський). Останній хоче повернутися в Україну після перемоги і знімати кіно про війну. Після пропагандистських «9 роти», «Сталінграда» та «Білої гвардії». А де звиклий до російських бюджетів продюсер знайде на це гроші тут по війні? Мабуть, щось знає.

Проте жоден зі згаданих не є відомий питомому споживачеві «хорошего русского» так, як російські репери Oxxxymiron (Мирон Федоров) та Noize MC (Іван Алєксєєв), рокери Андрій Макаревич та Борис Гребенщиков, журналісти Леонід Парфьонов і Юрій Дудь, письменники Борис Акунін і Юлія Латиніна, майстриня на всі руки Ксенія Собчак. Допуск їх та подібних до них в український інформаційний та культурний простір аж надто спокусливий власне через ширшу, ніж в Антона Доліна, впізнаваність. Крім додаткової уваги вони — ще й свідомі або мимовільні провідники до того самого нового проросійського контексту, описаного формулою «це не ми, це все Путін».

Зразком подвійних стандартів у ставленні до проросійського контенту є проект закону, поданий депутатами від провладної партії «Слуга народу» 20 квітня. У разі ухвалення він передбачає заборону російського музичного продукту.  Наміри благі, бо Росія – агресор і терорист. Проте є обмовка: забороняти не всіх, а лише тих, хто підтримує російську агресивну політику. На «хороших русских» артистів заборона не поширюватиметься. Ба більше: Міністерство культури України спільно зі Службою безпеки України збиратиме «хороших русских» в окремий перелік і зробить список дозволених. Ми не почуємо пояснень, чому саме такі винятки нам потрібні. І який сенс давати українські майданчики громадянам Росії, а не дружніх до нас країн, де культура, в тому числі музична, значно більш розвинена.  

Міністерство культури та інформаційної політики зберігає ще одну шпарину для проросійського: українські публічні бібліотеки. Є рішення про вилучення з них російських книжок. Не російськомовних, саме виданих у Росії та написаних російськими авторами. Є вже перелік критеріїв, якими міністерство буде користуватися. Під них запросто потрапляють російські бойовики й детективи, але не російські любовні романи. Натомість саме мелодрами, які вважаються нейтральними і які називають «доброю літературою», пропагують «русский мир» непомітно, ненав`язливо й використовують для цього найбільш вразливу аудиторію — жіночу. Саме за російськими лекалами в Україні двадцять років знімали мелодраматичні «жіночі» серіали, звісно ж, російською мовою, на два ринки. Наслідків не бачить хіба сліпий. 

Реставрації проросійського в новій обгортці навряд чи сприяє власне російська мова. Перефарбовані ретранслятори ідей «русского мира» довели, що українською вони володіють прекрасно. Проросійське в перспективі може бути — й, на жаль, буде, — питомо україномовним. Це залежить від виконавців та залучених ними союзників. Тож програма-мінімум — не вестися, стежити за руками тих, хто говорить і тих, хто їх прикриває. Це теж фронт. Бо інакше загибель воїнів та мирних людей ризикує виявитися марною. А Росія переможе, навіть якщо при цьому Путін помре.

Детектор медіа

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Як ми облаштуєм «Расію»

Коли ми переможемо, коли армія Москви зазнає неминучого військового розгрому, а терен сучасної держави Україна буде звільнено від окупантів, ми маємо спільно з усім цивілізованим світом не лише здійсн...
Максим Мірошниченко

Як почнеться розвал росії?

Поразку на полі бою путінський режим не переживе. Може в конвульсіях буде оголошення мобілізації, але вона провалиться і режим розсипеться сам собою. Повернення Україні Донбасу і особливо Криму відкри...
Перемовини дають Путлеру тактичну передишку, шанс закріпитися на окупованих територіях, перегрупуватися, обманути і знову піти в наступ, щоби змусити нас до капітуляції. Ми маємо битися, щомиті і...
Раптом мені наснився мій колишній китайський партнер, пан Лю, дуже шанований у Китаї бізнесмен та інвестор, засновник багатомільярдного фонду. Він серйозно дивився на мене і говорив: "Лосія ето оцінь,...