App Store Google Play

Що стоїть за запуском українського супутника «Січ-2-30»? Ні, це не перемога

5 Лютого 14:00
Що стоїть за запуском українського супутника «Січ-2-30»? Ні, це не перемога

13 січня 2022 року відбулася важлива подія в історії української космічної галузі. Вперше за понад 10 років Україна вивела на орбіту власний супутник «Січ-2-30». Багато хто з українських чиновників, лідерів думок і ЗМІ сприйняв цю подію як величезну перемогу. Однак розслідувачу Заборони Олександрові Гуменюку вдалося дізнатися, що запуск супутника «Січ-2-30» відбувся із серйозними порушеннями, а деякі факти свідчать про корупцію. 


Що відправили в космос?

Кілька місяців тому Заборона вже розповідала, що «Січ-2-30» — це не новий супутник, а копія супутника «Січ-2», який Україна запустила в космос 11 років тому. Копія була потрібна для того, аби відпрацьовувати на ній позаштатні ситуації, які можуть трапитися на орбіті. У підсумку супутник тоді пропрацював лише пів року, після чого перетворився на космічне сміття, попри заяви про те, що він зможе працювати п’ять років. Його копія відправилася на склади Конструкторського бюро «Південне» у Дніпрі. Саме цю копію згодом назвуть супутником «Січ-2-30» та представлять як новий прорив української космічної галузі, незважаючи на те, що цей супутник вважався застарілим ще 10 років тому, а зараз заслуговує на місце в музеї.

Вся річ у роздільній здатності. Просторова роздільна здатність — одна з ключових характеристик таких апаратів. Це площа земної поверхні, яку фотографує супутник і яка буде зафіксована в одному пікселі зображення. Що вища просторова роздільна здатність зображення, то детальніше воно і краще, пояснює Забороні кандидатка технічних наук і доцентка кафедри аерокосмічної геодезії та землеустрою Національного авіаційного університету Лілія Гебрин. «Січ-2-30» має роздільну здатність 7,8 метра. А сучасні супутники здатні передавати зображення з роздільною здатністю 30 сантиметрів, тобто у 26 разів краще.

Запуск супутника з корупційним присмаком

Історія з можливим запуском супутника «Січ-2-30» розпочалася в період, коли Державне космічне агентство очолив Михайло Лев. Ще однією дієвою особою, яка просувала цей запуск, був голова економічного комітету Верховної Ради України Дмитро Наталуха.

«У березні 2020 року ми поїхали з виїзним засіданням комітету в Дніпро, і однією з центральних тем було відродження космосу. Покійний Дегтярев [колишній генеральний директор Конструкторського бюро «Південне»] влаштував нам невелику екскурсію. Це було дуже кумедно, тому що ми ходили там: перший ангар, другий ангар, третій ангар. І ось він каже: о, а тут супутник, «Січ». Заходимо, а там така байда лежить, прикрита трошки клейонкою. Ми питаємо: а чому він тут, а не в космосі? Ну бо немає політичної волі, каже. Ми такі: окей, а наскільки він готовий? Він відповів: на 80–85%», — розповідає Забороні Дмитро Наталуха.

Колишній очільник космічного агентства Михайло Лев також добре пам’ятає той візит.

«КБ «Південне» витратило 110 мільйонів власних коштів для створення цього супутника. На моє запитання, чому ж він на складі, а не на орбіті, вони відповіли, що запуск коштує від 6 до 8 мільйонів доларів, а таких грошей немає. Плюс потрібно доопрацювати наземний сегмент, це близько 30–40 мільйонів гривень, плюс супутник доробити — це ще мільйонів двадцять гривень», — розповідає в інтерв’ю Забороні Михайло Лев.

Зрозумівши, що запустити ракету за допомогою китайських чи індійських партнерів дійсно могло коштувати 6–8 мільйонів доларів, Михайло Лев написав листа американській компанії Ілона Маска SpaceX.

«Я особисто написав у SpaceX, у них абсолютно доступна пряма форма зв’язку на сайті, — розповідає Михайло Лев. — Щодо запуску ми комунікували з їхнім спеціалістом, який відповідає за програму запуску супутника, корисного навантаження на «Фальконах» [ракети-носії сімейства Falcon компанії Ілона Маска]. Той сказав, що вага 160 кілограмів обійдеться нам грубо в мільйон доларів. Ну, один мільйон доларів — це не шість, і, звісно, мене це зацікавило, бо що довше цей супутник лежатиме на КБ «Південне», то більше застаріватиме і втрачатиме свою актуальність. Оскільки понад сто мільйонів гривень було вже витрачено, я розумів, що якщо ми його запустимо і витратимо ще мільйон доларів, то повернемось на орбіту», — розповідає Михайло Лев. 

Історія з можливим запуском супутника за допомогою SpaceX зацікавила Михайла Лева. По-перше, це коштувало в рази менше, аніж в інших партнерів, з якими вони звикли працювати. По-друге, запуск навіть застарілого супутника міг стати символом відродження української космічної галузі. По-третє, на супутник дійсно вже було витрачено кілька мільйонів доларів і потрібно було обирати: або визнати, що всі ці гроші були витрачені дарма, або додати ще кілька мільйонів та відправити супутник у космос. 

Тодішній голова космічного агентства вирішив узятися за пошуки фінансування для цього проєкту — і гроші знайшлися, їх узяли з інших, малоперспективних, як пояснив Михайло Лев, проєктів. Тоді він передав відповідну постанову на узгодження з перерозподілу коштів колишньому міністру з питань стратегічних галузей промисловості України та колишньому очільнику Державного космічного агентства (2015 рік) Олегові Уруському

«Відбулася нарада голови економічного комітету [Дмитра Наталухи] та заступника голови комітету з Уруським, де останній сказав, що супутник цей не полетить, і взагалі, у них зі SpaceX різні орбіти і це нереально, — розповідає Михайло Лев. — На що йому говорять: ось, дивіться, глава космічного агентства каже, що реально, давайте спробуємо. В процесі просування наших переговорів зі SpaceX Уруський зрозумів, що абсолютно все реально. Він іде до президента й каже: «Володимире Олександровичу, ми супутник запустимо» — і починає на цьому скрізь піаритися. Та паралельно він став говорити про те, що є таке космічне агентство і Михайло Лев, який усе блокує і зриває нам запуск».

Авансовий платіж SpaceX

Єдиною умовою SpaceX було внесення авансового платежу — це дозволяло остаточно забронювати місце на ракеті-носії та гарантувало американській компанії, що це місце не залишиться пустим. 

«Наприкінці лютого 2021 року [Михайло Лев] уже мав на руках попередній договір, — згадує голова економічного комітету Верховної Ради України Дмитро Наталуха. — Причому це був прямий — без посередників — договір на запуск, на бронювання місця на ракетоносії для «Січ-2-30». І ціна там стояла 1 мільйон доларів. Значить, єдина умова, яку висунув SpaceX, — це внести до кінця квітня передоплату».

Однак попри намагання Михайла Лева та Дмитра Наталухи вирішити проблему та зробити так, аби КБ «Південне» змогло перерозподілити та витратити кошти на авансовий платіж, вчасно це так і не вдалося здійснити. Після цього в SpaceX повідомили українській стороні, що вони не можуть гарантувати запуск супутника у грудні, оскільки авансовий платіж не був внесений у необхідні терміни.

Згодом Михайло Лев звільнився з Державного космічного агентства, а голова економічного комітету ВР Дмитро Наталуха також публічно заявив, що більше не братиме участі в цьому проєкті.

«Я на комітеті під стенограму передав Уруському договір зі SpaceX і всі наші контакти з ними, просто зняв із себе відповідальність, — каже Дмитро Наталуха. — На той момент уже звільнили Михайла Лева, і далі вся ця історія вже відбувалася без нас, ми були як спостерігачі».

Посередництво по-українськи та втрачені кошти

Після звільнення Михайла Лева нове керівництво космічного агентства та міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олег Уруський знайшли посередника у вигляді  нідерландської компанії ISILAUNCH, яка також співпрацює зі SpaceX. Цей посередник гарантував українській стороні місце для супутника на ракетоносії, але вже з однією деталлю: якщо за прямої співпраці сума запуску супутника дорівнювала одному мільйону доларів, то з посередником, за словами Михайла Лева, ця сума зросла майже у два рази та становила 1 мільйон 800 тисяч доларів. 

«Мотивація збільшення суми була в тому, що вони [нідерландці] дають свій адаптер, бо SpaceX із нашим адаптером не може розмістити цей супутник. Але коли ми вели переговори зі SpaceX, жодних складнощів не було. Навіть більше, вони пропонували взагалі сертифікувати наш адаптер», — згадує Михайло Лев.

Тобто раніше SpaceX повністю влаштовував адаптер для кріплення супутника, що був виготовлений на КБ «Південне». Однак з появою нідерландського посередника все змінилося, і тепер виготовлення адаптера й гроші на його виготовлення довірили нідерландській компанії. За інформацією, підтвердженою нам одразу з кількох джерел, далі ISILAUNCH найняв субпідрядником українську приватну компанію ТОВ «СКАЙ ЕНЕРЖІ», яка начебто мала виготовити спеціальні плити для кріплення супутника до ракетоносія. Ця компанія розташована в місті Дніпрі, яку з КБ «Південне», однак, поєднує не тільки локація: її керівником та власником є колишній працівник «Південного» Юрій Прокопенко — він працював там близько 20 років. 

Михайло Лев каже Забороні, що, за його інформацією, в компанії «СКАЙ ЕНЕРЖІ» більшість співробітників — із КБ «Південне» і у ТОВки немає потужностей для самостійного виготовлення таких адаптерів. Цю ж інформацію нам підтвердили і джерела на самому підприємстві, які не хочуть афішувати свої імена.

«Я думаю, що це той самий адаптер, який був на КБ «Південне» з самого початку», — каже колишній голова Державного космічного агентства.

Аби з’ясувати, що саме за адаптер був на супутнику та чи дійсно це адаптер, виготовлений на потужностях «Південного», гроші за який заплатили приватній компанії, ми звернулися до КБ «Південне» та серед інших питань поставили їм зокрема і це. Однак у бюро не відповіли на жодне з них — пояснили це комерційною таємницею. Ані у КБ «Південне», ані в Державному космічному агентстві нам так і не змогли розповісти, що це за приватна компанія, на яких потужностях вона виготовила адаптер та для чого взагалі потрібні були її послуги, якщо на самому КБ «Південне» є власні адаптери.

«З того, що мені відомо зі Служби експортного контролю, виходить, що ці адаптер і кріплення — виробництва того ж самого КБ «Південне». І вивезені вони були, відповідно, через приватну компанію, у якої начебто засорсили [передали частину завдання сторонньому виконавцю на умовах субпідряду] виробництво цих усіх адаптерів», — каже Дмитро Наталуха.

Не космічні технології, а металеві вироби

Однак і це не все. Ще однією сірою плямою запуску супутника стало постачання запчастин для адаптера українською ТОВкою до Нідерландів. Річ у тім, що, за даними ресурсу ImportGenius, компанія ТОВ «СКАЙ ЕНЕРЖІ», виявляється, раніше вже постачала схожі вироби нідерландській компанії і при цьому не вказувала в документах про експорт космічних технологій, а зазначала товар як металеві вироби.

  • Що стоїть за запуском українського супутника «Січ-2-30»? Ні, це не перемога. Розслідування Заборони

    Дані з сайту ImportGenius

За інформацією джерел Заборони, схоже, цього разу в ТОВ «СКАЙ ЕНЕРЖІ» знову виникли проблеми під час експорту виробів для запуску супутника «Січ-2-30». Як писали деякі ЗМІ та повідомляли наші джерела, Служба експортного контролю України на певний час зупинила експорт виробів для запуску супутника «Січ-2-30».

«Це абсолютно зрозуміла та законна процедура, за якою Служба експортного контролю, перш ніж давати дозвіл на експорт товарів військового чи спеціального використання (якими, у принципі, є й технології космічні), перевіряє ці компанії. Коли у нас буде політична воля, тобто правоохоронні органи, які зможуть сумлінно, неупереджено розслідувати всі ці речі, тоді вони зможуть дати відповідь, чим ці компанії займалися», — зазначає Михайло Лев.

Однак тимчасова зупинка експорту деталей все ж була недовгою. Згодом експортна служба чи то через тиск зверху, чи то з інших причин усе ж пропустила деталі на вивіз з України.

Щоб з’ясувати, чи дійсно була перевірка та які результати вона принесла, Заборона звернулася до Міністерства економіки України, якому підконтрольна Державна служба експортного контролю. У відповідь на наш запит там повідомили, що до них дійсно надходила заява від Служби експортного контролю, яка стосувалася ТОВ «СКАЙ ЕНЕРЖІ». Однак у зв’язку з необхідністю проведення додаткових перевірок свій висновок Держекспортконтролю міністерство не надавало, а інформацією стосовно порушення інтелектуальних прав КБ «Південне», а також неправильного використання ТОВ «СКАЙ ЕНЕРЖІ» кодів класифікації товарів вони не володіють. 

  • Що стоїть за запуском українського супутника «Січ-2-30»? Ні, це не перемога. Розслідування Заборони

    Відповідь Міністерства економіки України на запит Заборони

Іншими словами, Міністерство економіки визнає, що в Держекспортконтролю були певні питання до ТОВ «СКАЙ ЕНЕРЖІ», які, судячи з усього, розглядалися без Мінекономіки, що є дивним, адже ця служба повністю підзвітна міністерству.

Що із супутником зараз?

На початку розслідування ми розповідали про те, що цей супутник є копією супутника «Січ-2», який полетів у космос 11 років тому. Пропрацював він тоді лише пів року, після чого перетворився на космічне сміття. Схоже, ми можемо оновити тодішній рекорд, адже через кілька тижнів після запуску супутника ми не те що не маємо перших знімків з нього, про які б пафосно говорили очільники космічної галузі та держави, — у нас є всі підстави вважати, що супутник ми втратили одразу після запуску. 

Нещодавно у Facebook з’явився пост експерта з аерокосмічних питань Андрія Колесника про те, що, за наявними даними, український супутник «Січ-2-30» досі не був ідентифікований. У зв’язку з цим він припускає, що із супутником «Січ-2-1» («Січ-2-30») немає стійкого або зовсім ніякого зв’язку, через що надати інформацію американській стороні щодо розширених параметрів його руху для повної ідентифікації — неможливо. 

Цю інформацію нам також підтвердили люди, що мають стосунок до космічної галузі. За їхніми словами, із супутником немає стійкого зв’язку. Існують і інші проблеми, що не дозволяють розпочати нормальну роботу. Також нам стало відомо, що вже створено комісію на урядовому рівні, яка почала шукати винних. Деталей поки немає, але з джерел Заборони відомо, що особисто президент Володимир Зеленський в курсі ситуації та дуже незадоволений нею, адже провал запуску підставляє його особисто. 

Після того, як запитань ставало все більше, у КБ «Південне» зрозуміли, що мовчати — не вихід. 27 січня на офіційній сторінці підприємства з’явилося повідомлення про стан супутника.

«Ряд зовнішніх чинників, пов’язаних з особливостями кластерного запуску, не дозволив установити стійкий зв’язок з космічним апаратом під час критично важливих перших сеансів і забезпечити своєчасну побудову його штатної орієнтації, — написали в «Південному». — Орієнтація залишилася такою, коли на робочі поверхні сонячної батареї потрапляє лише відбите від поверхні Землі сонячне випромінювання або короткочасне пряме випромінювання під досить малим кутом. Поєднання цих факторів призвело до негативного впливу на  енергетичний баланс апарата».

Окрім цього, на підприємстві повідомили, що очікують відновлення стабільної роботи супутника через 1-2 місяці. Такий коментар видався нам дивним, оскільки все виглядає так, наче супутник не здатен нормально працювати, а його відновлення можливе лише за збігу різних факторів, що від України не залежать. 

По суті, КБ «Південне» звинувачує у ситуації «особливий кластерний запуск» SpaceX, однак тоді виникає питання: чи були ці особливості відомі у КБ «Південне» до пуску та чому вони стали несподіванкою зараз? 

Що стосується некоректного положення сонячних батарей, то джерела Заборони говорять про наявність версії, що «наші конструктори неправильно їх встановили — не до Сонця, а від нього, і тепер вони живляться лише завдяки тому світлу, що відбивається від Землі».

«Фактично нам зараз потрібно покладатись на «Боже провидіння» у питаннях роботи супутника», — прокоментував стан супутника Дмитро Наталуха.

Чи можна тепер назвати запуск супутника перемогою у космічній галузі? Замість прямого контракту та демократичної ціни від SpaceX ми отримали чергові «прокладки» у вигляді українських ТОВок, які паразитують на державних підприємствах. Замість якісного експортного контролю ми вивозимо українські технології за кордон як метал. Замість роботи над помилками, що були в минулому, ми наступаємо на свої ж граблі та відправляємо в космос копію супутника, що вже ламався на орбіті, та не робимо жодних змін у самому супутнику, аби уникнути попередніх помилок. 

За 30 років незалежності Україна витратила понад 1 мільярд 200 тисяч доларів на космічні проєкти. Однак більшість цих грошей були втрачені внаслідок корупції, нецільового використання та банального непрофесіоналізму. Багато хто мріє, аби Україна була космічною державою, але щоб це стало реальністю, влада повинна серйозно проаналізувати роботу космічних підприємств та їхніх незмінних керманичів.

Заборона

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Нинішня російсько-українська доволі специфічна. Противники часіше бачуть одне одного в інтернеті, ніж в прицілі.Вперше я про це задумався, коли восени 2015-го влетів у окоп після дивного прильоту воро...
Нам не вірили, що Московія - ворог, а москвини - геть не братський народ.Нам не вірили, що вони вдерлися до Криму і Донбасу не через Майдан, Яроша і Порошенка, а через імперську пиху та бажання нашої...
Андрій ДЕНИСЕНКО

Як ми облаштуєм «Расію»

Коли ми переможемо, коли армія Москви зазнає неминучого військового розгрому, а терен сучасної держави Україна буде звільнено від окупантів, ми маємо спільно з усім цивілізованим світом не лише здійсн...
Максим Мірошниченко

Як почнеться розвал росії?

Поразку на полі бою путінський режим не переживе. Може в конвульсіях буде оголошення мобілізації, але вона провалиться і режим розсипеться сам собою. Повернення Україні Донбасу і особливо Криму відкри...