App Store Google Play

«Челендж» для батьків: як ростити дітей україномовними і не зійти з глузду

10 Листопада 11:00
«Челендж» для батьків: як ростити дітей україномовними і не зійти з глузду

Для мене реально було важливо виховати дітей в україномовному середовищі і виростити їх тими, хто думає українською.

Я десь читав, що мова вмирає власне тоді, коли батьки «забивають» на те, щоб прищеплювати дітям мову своїх батьків. Але усвідомлення екзистенційності такої потреби найвиразніше стало переді мною в усьому драматизмі у липні 2012, коли відбулася атака на українську мову адміністрації Януковича.

Тоді матеріалізувалися раніше невиразні побоювання, що українська як стиль життя і спосіб думання – може просто зникнути. Причому, це може статися не колись там, через сотні років, ні, це може статися протягом життя уже наступного покоління – наших дітей. Змиритися із цим для мене означало ні більше ні менше, а просто відрізати кусок себе. І з того часу, з початку липня 2012-го усе і почалося.

Перш за все, величезна подяка дружині, яка, до цього була переважно російськомовною у побуті (до зустрічі зі мною), відчула екзистенційність цієї моєї потреби і підтримала мене. До її мотивації, думаю, додалося також і те, що мати її з Кубані і вони на свої очі бачили як переважно україномовні станиці довкола Краснодара втрачали свою україномовність.

Але україномовність удома, у сімейному колі – це тільки початок, а от що робити із тим, що поза цими межами.

Хлопчик на тлі українського прапора із побажаннями та вдячністю оборонцям України. День Незалежності України. Київ, 24 серпня 2015 року

Хлопчик на тлі українського прапора із побажаннями та вдячністю оборонцям України. День Незалежності України. Київ, 24 серпня 2015 року

Що демотивує?

Почну з негативів

Мене дуже болюче вражає, коли там де не чекаєш, наприклад на Галичині, з твоїми дітьми раптом починають розмовляти російською.

Пам'ятаю випадок, коли хтось з сусідів коло церкви на Великдень почав розмовляти з Соломійкою російською. На моє питання: «чому?», тітонька відреагувала: «Так, а що таке?! Дитина ж із Києва приїхала».

Тобто я тут в Києві стараюся як можу відгородити дитину від спонтанної русифікації, а її русифікація дістала там де ніхто не сподівався – у маленькому галицькому містечку.

Ось це дуже демотивує і засмучує.

Тож, тоді вже і далі про негатив.

Коротка відповідь на запитання «Як у Києві знайти для дитини повністю україномовне середовище?» така – ніяк.

Бо його немає такого! Його просто не існує, а відтак і знайти його неможливо.

Тому треба створювати. Інакшого виходу просто немає. Треба самим – тим, хто має таку потребу, гуртуватися і створювати для самих себе і дітей україномовний світ.

Однозначно, на мій погляд, варто забути про легкі рішення в стилі – знайти повністю україномовний заклад і віддати дитину туди. Це зовсім не є гарантією, що дитина виросте україномовною.

Що ж робити?

Я не претендую на винайдення «формули україномовності дитини в Києві», чи будь-якому іншому частково чи переважно російськомовному місті України, я можу тільки розповісти, що робимо ми і що працює (принаймні, поки що) у нас.

Якщо коротко, то дуже просто – «стратегія лазера, а не лампочки», фокусування, а не обмеження і розпорошення.

Terminology matters і не тільки тут, бо якщо ви будете говорити дитині «не дивися російською», вона саме це і буде робити.

А от якщо ви самі будете створювати цікаве середовище і спрямовувати увагу дитина саме на те, на що ви хочете – дитина включиться.

І для цього потрібне не лише бажання, для цього потрібні ще й знання, душевні і елементарні фізичні сили. Адже, окрім усього, ще важливо знати і враховувати особливості дитячої психології. Те, що працювало у 2 роки – у 5 не працює, я вже мовчу про 7-8. І так далі...

І варто розуміти, що це додатковий «глобальний таск» – величезне завдання на додачу до тих усіх речей, які елементарно мають виконувати батьки, щоб банально вижити і від цього «парентхуда» ( parenthood – батьківство)не зійти з розуму, вибачте. Я пригадую один особливо важкий період, коли з початку жовтня по кінець січня у нас вдома не було жодного дня, коли ми всі разом (нас четверо і бабуся) були б здорові. Жодного дня. Щодня хтось як не кашляв, то ще щось.

Тобто я ні разу тут не теоретизую... Повірте, я по собі знаю, що батьківство вже саме по собі вимагає шаленої віддачі і багато чого доводиться відсувати на другий-третій план. Тому я розумію батьків, яким «до лампочки» оці всі додаткові завдання у вигляді збереження чи прищеплення українськості.

Але якщо ви все-таки вирішили, що вам важливо, щоб ваші діти думали українською, щоб це була їхня мова – цей текст для вас.

Як фокусуватися не обмежуючи?

Перш за все, давайте, звичайно ж, про мультики. Ще коли не було YouTube-kids і не було можливості блокувати канали, а тільки окремо взяті відео, то налаштувати контент ютубу з дитячими мультиками було абсолютно неможливо.

Можна було «заблочити» по сто окремо-взятих мультиків російською мовою, явно «натякаючи» алгоритмам Google, що я хочу дивитися умовну Пеппу Піґ (мультфільм «Свинка Пеппі») будь-якою мовою світу крім російської. Але Google уперто пропонував далі мультики російською.

Тепер з YouTube kids можна «блочити» вже цілі канали, а відповідно і всі відео, що у них є. Цим я регулярно займаюся. Під мій бан потрапляє багато чого, і я сподіваюся, що світові створювачі контенту нарешті збагнуть, що вони мають інвестувати у створення контенту українською.

«Ой, а что же эти бедные дети смотрят тогда? Ведь украинского ничего практически нет», – чую думки російськомовних матусь. І, на жаль, у цих думках є частина правди. Так, на превеликий жаль, анімаційного (та й іншого візуального) контенту українською – обмаль.

Однак, мої діти від цього не дуже страждають, бо є повно цікавого анімаційного контенту... англійською, польською… До контенту іншими мовами ми поки не дійшли.

Ми придбали підписку на Netflix і почали з дітьми дивитися мульти англійською. Ця мова нам не чужа, хоча для мене це далеко не перша іноземна мова... Але ми виділяли час і дивилися з ними… десь перекладали, десь підігравали, десь спостерігали…

Спочатку, перших пару тижнів, було реально складно, але (і карантин тут став у пригоді, бо ми були удома) вже через два-три тижні ми з Наталкою звернули увагу на те, що діти одне з одним програють те, що вони побачили на екрані, у вільній грі між собою і роблять це мовою оригіналу мультика. Саме так, англійською.

Netflix нас «затягнув», і ми продовжили не лише мультиками, а й пішли далі вглиб візуального контенту, доповнюючи дитячими документалками і «розвивалками» типу Brainchild, Ask the Storybots, Octonauts, Izzy’s Koala World і тому подібне.

А потім включилися Lingokids, а тоді Khan Academy Kids, а потім... Ну, одним словом, ви зрозуміли.

І в результаті ми підвели дітей до самостійного висновку: «Мультики російською? А для чого?».

У нас тут німецька зараз у планах, подобається як звучить, бачте. Тобто із завданням: «не русифікувати дитину» ми якось даємо собі раду.

Тож, наша дерусифікація відбувається включенням іншої мови – англійської.

А що ж з українською, питаєте ви? Як же вона? Чи не витіснилася бува англійською?

Українська ж наша мова спілкування у сім’ї.

І, Богу дякувати, українські видавці дитячої літератури дуже допомагають. Книжки читаємо ми українською, а мульти і інфотейнмент – дивимося переважно англійською.

Книжковий арсенал. Київ

Книжковий арсенал. Київ

Тож які висновки?

Наш висновок виявився таким: «все і одразу», «тільки українська або смерть» – це не працює. Українській потрібен побратим і соратник. І в нашій сім'ї таким соратником виявилася англійська. Для нас це найкращий варіант.

Тому ми диверсифікували увагу дітей таким чином:

  • Тип контенту, якого багато якісного українською (книги і, в т.ч. комікси) – українською;
  • Тип контенту, якого українською мало або якісного або і взагалі (мультики та інфотейнмент для дітей) – англійською.

Таким чином, при певному відсоткові (величезному, повірте мені) залученості наших батьківських сил і ресурсів – у нас практично ростуть два білінґви. Але не звичні для України – укр/рос, а укр/англ білінґви.

І при цьому, чітко (хоч і непрямо і без жодного акценту), як нам здається, випрацьовується розуміння зайвості чогось такого як російськомовний контент.

А споживання контенту, тобто, наприклад, навіть пасивний перегляд мультиків – це, відкрию вам великий секрет, шановні батьки, не лише вивчення мови, а споживання культури і ментальності, прищеплювання способу мислення.

Для нас стало очевидним, що дати дитині планшет, щоб відчепився/відчепилася і НЕ потурбуватися про те, на що ж буде спрямована увага дитини – це формула провалу.

Прийміть це, у сучасному світі вже норма, що дитина росте мінімум білінґвом. Виростити дитину виключно україномовною і хотіти, щоб вона у вас мала перспективи у глобалізованому світі – малореально.

Мова науки, як і бізнесу – англійська. Але це така мова, яка не претендує на придушення, гноблення і витіснення української.

Тож у вас є вибір – виховати дитину укр/англ, а вже потім вулиця додасть російську (бо «нема на то ради», на жаль) чи білінґвом укр/рос, а вже потім пізніше і за великі гроші додавати англійську, якщо ви хочете, щоб Ваша дитина могла непогано заробляти і вільно пересуватися світом.

Як на мене, оце і є головний цивілізаційний вибір батьків в Україні. Я думаю, що цей вибір має безпосередній і кардинальний вплив на майбутнє вашої дитини.

Діти під час відзначення Дня Незалежності України. Київ, 24 серпня 2015 року

Діти під час відзначення Дня Незалежності України. Київ, 24 серпня 2015 року

І про те, з чим нам пощастило

І останній момент (психологічний), з яким нам дуже пощастило: у нас їх двоє і між ними трохи більше 2-х років різниці. Тому для них головний peer pressure (соціальний вплив) до цього часу – це брат/сестра. І саме внутрішньо сімейна динаміка є надзвичайно важливою для базальної впевненості у собі.

Двоє україномовних дітей такого віку – самі собі задають стандарти, не звертаючи уваги поки що на зовнішнє середовище.

І тепер, коли вони уже мають випрацювану базальну впевненість у своїх силах, загартовану у боях за територію і ресурси між собою (ги-ги-ги) і тиск зовнішнього середовища їх не «продавить» так легко.

Як тільки вони відчувають дискомфорт поза домом, вони стараються змінити ситуацію. Якщо змінити не виходить (що не так часто і трапляється, бо впевнена в собі дитина точно «не пасе задніх» у колективі), вони відходять у сім'ю і «відігруються» на улюблених «боксерських грушах» – сестрі/братові і мамі/татові. Після чого з наново віднайденою впевненістю у собі повертаються знову у зовнішнє середовище – і «відвойовують» своє.

Чому я так на цьому акцентую увагу? Тому що дуже багато україномовних сімей не мають часу/сил/усвідомлення необхідності (потрібне підкреслити) на те, щоб дати дитині оцей стрижень базальної впевненості у собі.

Стрижень, який сформує маленьку людину не пристосуванцем, – який при першій же можливості, наприклад, намагається blend in переходом на російську, – а саме актора [з наголосом на першій букві], який так просто не знітиться і не розчиниться у сірій масі російськомовності чи будь-чого іншого.

Звичайно, нам з дружиною поки що рано говорити, що ми цього досягли з ними обома... Ми лише в процесі. Однак, ми сподіваємося, що змальована тут стратегія при гнучкій тактиці дозволяють нам бодай сподіватися на успіх.

Радіо Свобода

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...