App Store Google Play

Зміна стилю

4 Вересня 14:00
Зміна стилю

Єдина ідея, яка може об’єднати й уже об’єднала Україну, — це свобода. Іншої якоїсь там складносурядної національної ідеї за фактом немає, а можливо, й не треба.

Мені незручно повторювати гасло, яке тривалий час висіло на обгорілому фасаді Будинку профспілок на Майдані, тим паче, що написано його було англійською й призначено, вочевидь, іноземним гостям Євробачення: «Freedom is our religion». Не знаю, хто автор креативу, але я цілком солідарний: свобода — наша релігія. Що, звісно, не виключає сповідування іншої, власне, релігії як такої в кожному окремому особистому випадку, але це воно.

Спробую трохи знизити пафос і пояснити свою думку. «Стиль — це людина», — стверджував Жорж Бюфон. Стиль — це влада, додам я. За стилем своїх адептів пропонував судити вартісність певної ідеології Герман Гессе. Гітлер — це стиль, Сталін — стиль, Мао — стиль, Путін — стиль. Водночас де Ґолль, Тетчер, Рейґан, Обама — явища значною мірою естетичного порядку, за якими проглядаються цінності, світогляд, смаки… За браком ідеології як такої — ми ж дорослі люди й не розглядатимемо серйозно репліку двох-із-половиною-річної давнини щодо «лібертаріанства» — я намагаюся відстежувати передовсім стилістику нинішньої влади. Можу констатувати, що вона серйозно змінилася, і це, як мені здається, не є наслідком якихось кадрових пересувань, а внутрішніх змін у сприйнятті своєї функції.

Свята, що відлунали, продемонстрували суттєву зміну передовсім форми, але й змісту також. Два роки тому на Хрещатику на першому з 18 жовто-голубих піаніно, двійників того самого інструмента з Майдану зими 2014-го, заграв державний гімн, на хвилиночку, сам Мирослав Скорик, нині вже покійний. Але харизму патріарха перекрила в загальному сприйнятті Тіна Кароль у надто еротичній сукні, хоча, здавалося б, що тут такого?.. Бо стиль! Ніхто не бажав подарувати таке гламурним шоуранерам, уповноваженим візуалізувати за формою вишуканіший несмак, а по сутті дорогий фейк «епохи постбідності». Цього разу урочистості нагадували вже відпрацьований фасон попередника (якого, кажуть, мало не забули запросити на свято), якщо не зважати на зворушливі історичні «живі картини», призначені радше для телевізійної аудиторії, й це пішло на користь усім. Принаймні жодного дисонансу не спостерігалося, все було по-людськи, й президент пустив сльозу, що додало йому людських рис навіть в очах публіки, яка не надто ним захоплюється.

Решта урочистих заходів у принципі також не зіпсувала святкового настрою, попри іноді відверто ворожу до нас негоду. Але, як завжди в таких випадках, я схильний спостерігати не те, що в кадрі, а, за змогою, те, що за ним. Люди, публіка, натовп справляють дивовижне враження. Вони красиві. На них приємно дивитися. Вони стильні, гарно вдягнені, в них осмислені обличчя. У такі моменти вони зазвичай піднесені й розчулені, але попри це їм важко вперти нещирість та брехню. І вони дають усім своїм виглядом і поведінкою зрозуміти, що цінують власну свободу, здатність самостійно обирати орієнтири й уподобання, бути собою, себто сумою індивідів, а не «глибинним народом», доєднатися до якого їх закликають зі сходу. Вони усвідомлюють свободу, впізнають її та цінують. Тому, до речі, й у буквальному сенсі обожнюють тих, хто цю свободу захищає ціною своєї крові, — видовище військового параду й маршу ветеранів російсько-української війни вражає щоразу саме по собі й у контексті народної любові тим паче.

А тепер практичні висновки. Аж два роки Офіс президента разом зі створеною під нього партією намагалися комунікувати з обивателем. Те, що продавали своєму виборцеві «слуги» Зеленського, було призначено для нього, обивателя, затурканого, недовірливого й водночас готового авансом плескати черговим фокусам чергового штукаря. Жодні нові дороги з ліхтарями не забезпечать «слугам» масової підтримки — обиватель не вміє аж так цінувати набутки, щоб прийти на вибори й кинути правильно заповнений бюлетень. Жодного здорового глузду, тобто жодного егоїзму, особистого інтересу, раціонального мотиву він не має, інакше не був би обивателем, і це перше. Друге: обиватель не любить бути серед лузерів (хоча особисто кожен із них таким і є), тому він зважає на тих, хто, на його думку, сильніший.

Єдиною перспективною цільовою аудиторією для «Слуг народу» є та частина народу, яка мимоволі встає при звуках гімну, шанує прапор і своїх захисників. Але щоб заслужити її прихильність, треба не займатися хай корисною, але показухою, не відмазувати замазаних по маківку посіпак і спонсорів, а нарешті назвати війну війною, скасувати раз і назавжди заборону відповідати на обстріли, перестати кошмарити ветеранів і вибачитися перед ними, розмістити, дідько, оборонне замовлення на вітчизняну техніку й, дідько, набої! Інакше… Янукович, знаєте, теж дороги почав був будувати, але його це не врятувало. 

Тиждень

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...