App Store Google Play

Це солодке слово «референдум»

2 Червня 11:00
Це солодке слово «референдум»

Слово «референдум» знову увійшло в актуальний український політичний лексикон. Це сталося по тому, як 20 травня на підсумковій пресконференції за результатами двох років своєї роботи на посаді президент Володимир Зеленський заявив, що питання ситуації на Донбасі може бути винесене на загальнодержавний референдум. «Щодо державного референдуму, я вважаю, що це має бути найголовніше питання, яке у нас сьогодні є. Я вважаю, що це ситуація на Донбасі. І я впевнений, що через деякий час… ми представимо на розсуд суспільства саме референдум з такою тематикою. Це один може бути з планів», - наголосив Зеленський. І зазначив, що формат такого референдуму може бути «ініційований народом України». Можливі й інші референдуми – стосовно змін до Конституції тощо. А разом із тим глава держави підкреслив, що до референдумів він би ставився «дуже обережно».

А 23 травня про те, що доля вільного ринку землі в Україні остаточно вирішуватиметься на всеукраїнському референдумі, заявив голова Верховної Ради Дмитро Разумков: «Якщо буде достатня кількість людей, які ініціюють це питання, то, може, так. Рівність перед законом. Якщо люди визначаться, що це питання потребує референдуму, влада повинна буде виконувати. Але всі закони, пов’язані з ринком землі, вже були проголосовані Верховною Радою. Я не думаю, що сьогодні це варто обговорювати. Але якщо так визначить український народ – влада повинна буде виконувати свої завдання та обов’язки перед людьми».

Нарешті, 31 травня радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк заявив, що питання ОРДЛО не стане однією з перших тем всеукраїнського референдуму: «Україна робить все можливе для того, щоб знайти такий дипломатичний шлях, який забезпечить справжній тривалий мир. Якщо одним із етапів на цьому шляху може стати всеукраїнський референдум, то потрібно враховувати ті запобіжники, які вже зафіксовані в прийнятому законі».

У свою чергу, деякі журналісти вважають, що влада може запропонувати громадянам висловити свою думку з трьох питань: Донбас, вступ України до НАТО, кількість депутатів Верховної Ради. Мовляв, ці питання можуть мобілізувати виборців і легітимізувати владну позицію суспільною вотумом довіри. Але головне в цій справі – правильно сформулювати питання…

Що тут скажеш? Справді, до референдумів слід ставитися дуже обережно. Не випадково вони можуть бути ефективним знаряддям диктатури, як-от у нацистській Німеччині чи лукашенківській Білорусі. Справді, чи не головне – правильно сформулювати питання, щоб не було такого знущання з логіки та здорового глузду, як із референдумом про збереження СРСР (згадайте-но: «збереження оновленого Союзу» - це як?). Справді, деякі найважливіші проблеми життя країни доцільно виносити на референдуми, але «правильні», чесні, з дотриманням норм референдумного права. Бо ж був у 2000-му році в Україні «референдум за народною ініціативою», який дотепники одразу ж перехрестили на «референдум за нарадною ініціативою», сфальшований на всіх етапах, від збирання підписів за його проведення до підрахунку голосів; команда Кучми не вміла працювати інакше… І так далі, і таке інше. Але…

Ось тут і постає ціла низка серйозних «але». Чи взагалі допустимо проводити значущі референдуми за умов «гібридної війни», невщухаючої російської агресії – як збройної, так і пропагандистської? Що відобразять результати референдумів – власну суспільну думку українців чи вбиті в голови російські міфологеми? І взагалі – для того, щоб референдум вважався таким, що відбувся, в ньому повинні взяти участь 50%+1 виборців. А доленосні рішення може ухвалити 25%+1 від загального числа виборців. Наразі в Україні наявне ледь не повне домінування олігархічного телебачення (нехай і конкуруючих кланів) і значного числа «приписаних» до олігархів мас-медіа, електронних і друкованих. А якщо майже всі ці медіа зроблять акцент на масовій неучасті в референдумі? Якщо майже половина громадян заразиться «противсіхством», а з тих, що з’являться до кабінок для голосування, «за» те чи інше рішення проголосує 26-27% від числа електорату? Так, результат цього референдуму з формального погляду буде законним, але чи стоятиме за ним реальна суспільна легітимність? Ясна річ, я тут описую граничний випадок – але хіба у 2019 році на дострокові парламентські вибори не прийшло (вперше за три десятиліття!) менше половини виборців і хіба не спираються монобільшість у Верховній Раді й уряд на менше, ніж чверть українських громадян? Можуть сказати – хто ж винен тим, хто «просачкував» вибори, проте хіба ж не є така незвичайно низька явка свідченням масового розчарування у демократії – неминучого за умов низького загального рівня життя абсолютної більшості населення та зневаги до непрофесійності влади з боку більшості інтелігенції?

Утім, видається, інструмент референдуму таки потрібен у певних випадках – і владі, і громадянському суспільству. Скажімо, якщо на Україну ззовні чинитимуть сильний тиск щодо надання ОРДЛО «особливого статусу», то тут референдум допоможе такий тиск витримати. Адже опитування, щойно опубліковане Соціологічною групою «Рейтинг», засвідчує: 69% респондентів відповіли, що ці райони повинні «бути частиною України, як і раніше», 10% - що вони мають «бути частиною України, але зі спеціальним статусом», а ще 9% - що вони мають або стати частиною Росії, або незалежними державами. І якщо хтось із західних капітулянтів вимагатиме від України узаконення ОРДЛО, то можна буде їм сказати: ви що, демократію не поважаєте? Ще вагоміший суспільний консенсус стосовно Криму: 80% опитаних за його повернення в Україну з автономним статусом, розбіжності наявні лише щодо, яка це має бути автономія – на кшталт тієї, що існувала до 2014 року чи кримськотатарська. А от щодо вступу до ЄС такого консенсусу немає, хоча є більшість «за» (54%), і щодо вступу до НАТО (48% «за»). Проте чи варто вже зараз проводити такі референдуми? Не зарано? Може, достатньо наявності відповідних конституційних положень?

А загалом загальнонаціональний референдум, щоби справді засвідчити волю нації, вимагає наявності розвиненого і активного громадянського суспільства та вільних мас-медіа. Як не парадоксально, у 1991 році все це було наявне – численні громадські організації та нові політичні партії, звільнені від диктату з боку «директивних органів» мас-медіа, кооперативні та перші приватні підприємства, керівники та працівники яких були зацікавлені у демократії, науковці й освітяни, які дихнули повітря інтелектуальної свободи… Тож і референдум про незалежність був не результатом маніпулювання, а вислідом вільного волевиявлення. Чи існує така сума об’єктивних і суб’єктивних умов наразі в Україні? Адже без них референдум виродиться у щось схоже на те, що проводив Лукашенко в Білорусі…

День

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...