App Store Google Play

Вакцинація по-українськи

5 Травня 11:00
Вакцинація по-українськи

Президент, міністри й навіть мери міст обіцяють українським громадянам мільйони вакцин упродовж 2021 року. Цифра підбирається під 22 мільйони доз, а план-максимум — до кінця року щепити до 70% дорослого населення країни.

Ми не будемо говорити, чи справдяться ці обіцянки, чи реалістичні вони, зважаючи на менеджерські та інші здібності наших профільних чиновників, ажіотаж у світі на вакцини та нинішні темпи вакцинації вже наявними препаратами в Україні. Про бардак в організації кампанії ZN.UA писало вже не раз.

Нас цікавить, чи готове саме суспільство до вакцинації, наскільки розуміє її необхідність і які перешкоди можуть нас чекати з боку громадян. Адже вакцинація, хоч і є поки що справою особистою та добровільною, за твердженнями епідеміологів, має бути масовою. Тільки тоді коронавірус відступить і можна буде починати жити нормально, або back to normal.

Для такого аналізу стануть у пригоді дані Українського інституту майбутнього, на чиє замовлення з лютого проведено вже три хвилі національного опитування*.

Під час кожної з них респондентам ставили два ключових запитання: чи вважають громадяни коронавірус небезпечною хворобою та чи мають вони намір вакцинуватися, коли трапиться така нагода. Настрої стосовно цих запитань змінювалися впродовж перших місяців 2021 року. Однак ані тисячі госпіталізацій, ані сотні покійників щодня не переконали 15% наших співвітчизників: 12% із них досі вірять, що це звичайний грип або застуда, а 3% взагалі вважають, що коронавірусу не існує. Цих думок не похитнули ні статистика смертей, ні той факт, шо вже, практично, немає громадян, у яких би не хворіли друзі чи знайомі, ні те, що в новій реальності ми живемо більше року.

Тим часом, за останніми даними, серед громадян переважають ті, хто серйозно ставиться до коронавірусу: більше половини опитаних (54%) вважають коронавірус серйозною й небезпечною хворобою. Ще близько третини, а саме 28% респондентів, визнаючи серйозність хвороби, стверджують, що її небезпека перебільшена. Порівняно з лютим, коли не перебільшувати небезпеку хвороби закликали 37% населення, можемо констатувати, що відбувся перерозподіл голосів і нині до коронавірусу почали ставитися з більшим острахом.

І тут можна було б радіти, адже ставитися почали серйозніше, зрозуміли небезпеку, хай і ціною збільшення смертності та кількості тяжких випадків перебігу хвороби. Однак відповіді на наступне питання, а саме — чи вакцинувалися б громадяни, якби була така можливість, одразу повертають нас на землю.

43% громадян заявили, що відмовляться від вакцинації, не замислюючись. Хоча цифра категорично налаштованих до вакцинації від часу другої хвилі дослідження в березні і помітно знизилася (з 51%), однак набирає порівняно найбільше голосів. Кожен п'ятий громадянин (19%), як і раніше, воліє відкласти питання вакцинації на потім. Стільки ж дивитимуться на країну походження вакцини. І 5% обов'язковою умовою назвали безкоштовність щеплення.

Через рік пандемії, локдаунів та десятків тисяч смертей, згідно з офіційною статистикою, безумовно вакцинуватися готові лише 13% респондентів. Не тішить навіть те, що від лютого кількість таких опитаних зросла на 5%.

Через рік пандемії в нас досі лише 43% молоді бачать небезпеку в коронавірусній хворобі. Для порівняння: серед старшого покоління таких 62%. Зафіксована стійка схильність молоді менш серйозно ставитися до небезпеки коронавірусу корелює з її нижчою готовністю вакцинуватися: 52% респондентів віком до 24 років не мають наміру вакцинуватися, тоді як серед людей віком за 55 років таких лише 35%.

Відтак саме на молоді та частково представниках середнього покоління — до 54 років — має зосередитися пропаганда вакцинації, її необхідності та соціальної відповідальності кожного громадянина перед іншими співвітчизниками. Саме ця широка вікова когорта демонструє найменшу готовність до щеплень і, взагалі, досі набагато менш схильна усвідомлювати небезпеку хвороби.

Іншими двома великими когортами, які перетинаються з віковими, є регіональні. Вихід питання вакцинації далеко за межі власне епідемічних потреб і перехід у площину політичних, геополітичних та соціально-економічних відносин не міг не лягти на родючий ґрунт регіональних контекстів і відповідних настроїв, які плекалися всі три десятиліття.

У результаті, Захід і Центр країни набагато більше вірять у небезпеку коронавірусу, — 60% і 53%, відповідно, там називають цю хворобу серйозною, натомість на Півдні та Сході в цьому впевнені по 47% респондентів.

Нерівномірне сприйняття небезпеки коронавірусу і, як наслідок, нерівномірна готовність вакцинуватися вже тепер мають опинитися в центрі уваги держави, і саме на південні та східні області мають бути спрямовані додаткові зусилля із роз’яснення та пропагування важливості щеплень.

При цьому ми мусимо розуміти: самі лише заборони нічого не дадуть. Вони більше годяться для приборкання темпів поширення коронавірусу, однак, як свідчить досвід останніх локдаунів, заборони вже не діють і не будуть діяти. Так, наприклад, можливого запровадження комендантської години — заборони перебувати на вулиці у нічний час або у вихідні — не підтримують майже три чверті населення. Тому розмови з боку окремих чиновників щодо такої ініціативи дуже швидко припинилися.

Ще менше діятимуть заборони в питаннях вакцинації. Наприклад, до можливої заборони учням без щеплень від коронавірусу відвідувати школу більшість (57%) громадян ставляться негативно. Підтримують такий захід лише 27% опитаних.

Понад те, серед противників заборони учням без вакцинації від коронавірусу відвідувати навчальні заклади лише кожен п’ятий (20%) зробив би зрештою дитині необхідне щеплення. Інші ж цього не робили б: третина (32%) перевели б свого учня на дистанційне навчання, ще 13% придбали б підроблену довідку чи спробували б дати хабаря адміністрації школи (4%). Чверть опитаних, які проти такої заборони, не змогли відповісти, як вчинили б у разі впровадження таких обмежень.

Отже, можливі заборони, пов’язані з вакцинацію, вже зараз наражаються на протидію суспільства, і ці заборони громадяни намагатимуться обійти. Адже необов’язковість заборон, вибірковість їхньої дії та можливість їх обійти — це основа, користуючись терміном Нассіма Талеба, нашої «антикрихкості».

Без довіри до державних інститутів та діячів, а точніше — в умовах перманентної недовіри до них будь-яка заборона є стресором, який сприймається як такий, що має бути подоланий. Більше того, це розуміють самі чиновники й політики і приймають правила гри: впроваджуючи ту чи іншу заборону, вони наперед знають, що виконувати її не будуть, і, таким чином, після кількох чергових виступів у медіа перекладають відповідальність на суспільство.

За таких умов, якщо чинна влада справді хоче провести вакцинацію більшості населення, саме роз’яснення й навіть пропаганда щеплень мають стати основними інструментами діалогу з суспільством. Натомість погрози різноманітними заборонами та обмеженнями треба поки що відкласти.

Певна річ, це не так клікбейтно, це нудно, це виснажливо, це не робитиме особливих рейтингів. Але тільки такий спосіб — шлях до результату.

Звісно, це справедливо за умови не лише справжнього бажання влади вакцинувати 70% і більше населення, а й її менеджерської здатності забезпечити країну необхідною кількістю препаратів. В іншому випадку гра у піддавки з суспільством та перекладання на нього відповідальності за антивакцинаторські настрої — гарна завіса, яка прикриватиме професійну некомпетентність людей із конкретними прізвищами.

Опитано по 2400 респондентів у кожній хвилі. Терміни поля третьої хвилі 09.04–18.04.2021. Опитування face-to-face за місцем проживання респондентів за структурованою інтерактивною анкетою на планшеті з використанням програмного забезпечення для проведення опитувань LEMUR. Вибірка пропорційно стратифікована за ознаками «області України та м. Київ» і «тип населених пунктів — міські/сільські». За типом побудови вибірка триступенева, комбінована — ймовірнісна на щаблі відбору населених пунктів та початкових адрес для маршрутів опитування, із квотним скринінгом на щаблі відбору респондентів. Загалом, вибірка репрезентує доросле населення України (віком 18 років і старше). Статистична похибка з імовірністю 0.95 не перевищує 2,05%.

ZN,UA

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...