App Store Google Play

Стати «світовим продовольчим супермаркетом». Місія нездійсненна

27 Квітня 18:30
Стати «світовим продовольчим супермаркетом». Місія нездійсненна

Україна на фініші процесів щодо запровадження ринку землі та на старті нових проблем, без системного й попереднього вирішення яких розвиток подій стане непрогнозованим. Міністр аграрної політики та продовольства Роман Лещенко запевняє, що вчасний запуск земельної реформи є стратегічним завданням міністерства з вирішення якого Україна зможе стати «світовим продовольчим супермаркетом».

Зразу зробимо відступ із запереченням. Пора закінчувати піар — Україна в 2019 р. експортувала в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь на суму 479 дол США, що на 2,6 тис дол. менше, ніж в ЄС, й зайняла 77 місце серед країн світу. За існуючих темпів росту цього показника Україна досягне сьогоднішніх величин експорту таких країн як Болгарія, Сербія, Греція, Йорданія й Норвегія (1-1,1 тис дол. США експорту) у 2045 р., а країн ЄС (3,1 тис дол.) — у 2143 році. Під головуванням Президента України Володимира Зеленського на нараді обговорювалися проблеми розвитку агросектору та стратегії охорони довкілля. На ній Президент відмітив, що розвиток агросектору та стратегія охорони довкілля є пріоритетом для держави.

Надзвичайно важливі пріоритети й тому перед запровадженням ринку землі спочатку звернемо увагу саме на проблеми охорони довкілля. Зразу ж відмітимо, що серед країн з великими площами сільськогосподарських угідь за рівнем розораності земель тільки Індія й Пакистан перевищують Україну за цим показником — понад 84%. І це при тому, що в Україні майже 50 % площ ріллі є еродованими, де втрати гумусу досягають 30-70%, великий відсоток земель з крутизною схилів у 3 і більше градусів — понад 20%. За умови такої розораності, у тому числі схилових земель, профільне Міністерство аграрної політики та продовольства і НААН України ще у 2000 р. обґрунтували необхідність вивести з активного обороту як мінімум 10 млн га ріллі через зростання площ хімічного, біологічного та радіаційного забруднення земель та щорічної втрати понад 600 млн т ґрунту, у тому числі гумусу — до 20 млн т. Для компенсації останніх щорічно необхідно вносити 400 млн т органічних добрив. Проте в Україні після масового знищення галузі тваринництва у 2019 р. внесено лише 11,4 млн т, або 2,8% до компенсаційної норми.

За оголошеного пріоритету держави щодо охорони довкілля перед запуском ринку землі необхідно прийняти рішення — продажу підлягатимуть еродовані землі з проблемами забруднення довкілля та катастрофічної втрати родючості чи будуть вирішуватися ці проблеми довкілля — виведення з обробітку необхідних площ ріллі й переведення їх у пасовища та сінокоси з відповідним розвитком галузей тваринництва. Адже після запровадження ринку землі за існуючого стану розораності земель наступним кроком необхідно буде вирішувати проблему уникнення екологічної катастрофи. А це необхідно буде вже нових власників землі, що потратять величезні суми на купівлю землі, яким-то чином змусити до 30-50% куплених її площ вивести з активно обороту, а на землях з крутизною схилів понад 7 градусів (таких — майже 1 млн га) — провести залісення. Організація такої трансформації після запровадження ринку землі обійдеться державі значно дорожче, ніж до його запровадження, із загостренням соціальних відносин. Більше того, на вищезгаданій нараді за участю Президента України визнано, що метою стратегії охорони довкілля в Україні є впровадження європейських стандартів збереження навколишнього середовища. Не будемо ці заходи аналізувати, але згадаємо, що Європейською Комісією визначено до відстеження та контролю 28 агроекологічних показників (АЕІ), серед яких норми мінеральних добрив, пестицидів, зрошення, використання енергії, практики обробітку грунту, зберігання гною, валового балансу азоту, ризиків забруднення фосфором, пестицидами, викидів аміаку, ерозії грунту, забруднення вод нітратами, пестицидами тощо. Щоб не перевищувати ці параметрів нормативних показників, необхідно, наприклад, дотримуватися допустимої щільності тварин у розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, встановленого співвідношення між зерновими та технічними культурами, частки постійних пасовищ тощо.

Наступна проблема, яку необхідно вирішити перед запровадженням ринку землі, — монополізація продовольчих ринків, внаслідок чого ціни для дрібних і навіть середніх фізичних розмірів господарств (до 3 тис га землі) щорічно суттєво відрізняються від ринкових. Наприклад, у 2015 р. ціни на одну і ту ж продукцію між окремими групами сільськогосподарських підприємств розрізнялися до 2-2,5 разів. Так, для 10% сільськогосподарських підприємств ціна 1 т пшениці складала 3,2-3,8 тис грн., а для 9% — 1,7 тис грн. Теж саме з ціновим безладом спостерігалося в попередні і наступні роки господарювання. У 2016 р. варіація (відхилення від середньої) ціни реалізації озимої пшениці складала 183%, а насіння соняшнику — 216%. Як знаємо, в ринкових умовах ціни встановлюються укладенням договорів, угод, на біржах тощо під обсяги попиту і тому ціни можуть розрізнятися незначно (на 5-15%) залежно від показників якості та календарного часу реалізації сільськогосподарської продукції. За низьких цін фермери в основному не прощаються з виробленою ними продукцією й зберігають її у сховищах. І дуже цікаво: у якій країні є приклади, щоб розвивалося фермерство, коли на одну і ту ж продукції ціни розрізняються на сотні відсотків? І чим закінчиться ринок землі за такої цінової вакханалії?

Про дивність продовольчого ринку в Україні можна продовжити. За будь-який рік незалежності України, наприклад, у 2013 р. із 6484 сільськогосподарських підприємств, які виробили і/або реалізували насіння соняшнику, 137 не виробляли, а лише реалізували 31,8 тис т, а 332 підприємства навпаки, виробили 277,3 тис т і нічого не реалізували. Фантастичними виглядають рівні урожайності насіння соняшнику. Так, 80 сільськогосподарських підприємств у статистичній звітності показують рівень урожайності від 50 до 99 ц з 1 га, 373 — 41-50, 541 — 35-40 і 562 підприємства — до 10 ц (у середньому 6,9 ц). Тоді як урожайність гібридів соняшнику компанії Сингента (2019 р.) на демонстраційних і виробничих посівах досягла 45-49 ц/га лише у 3-х областях (Київська, Черкаська і Вінницька областях), а в інших — 20-40 ц з 1 га посівів. Тобто, у понад 7% підприємств до 2-х разів перевищено рівень урожайності, яку демонструють посіви відомої у світі компанії Сингента, а понад 20% — досягли її рівня. Як же можна досягнути урожайність соняшнику, яка перевищує у 2 рази потенційний її рівень? Це ніщо інше, як купівля за кеш насіння соняшнику і відображення цих надходжень як власне зібраний урожай. Для чого це робиться? Тут можуть бути різні махінації з ПДВ і т.д., але це проблема контролюючих органів, і тому ми її не будемо торкатися. Мабуть, що продавці за кеш одержують не ринкову ціну за продану таким чином продукцію. За відсутності дієвого моніторингу витрат виробництва, справедливого розподілу його результатів, взаємовідносин між учасниками ринку така картина у русі сільськогосподарської продукції спостерігається щороку.

Окрім екологічного й цінового безладу в Україні має розвиток безлічі підприємств за рахунок іноземних інвестицій, які трансформуються в агрохолдинги, в країнах яких дефіцит земель для потреб сільського господарства катастрофічно зростає. Згідно норм нового закону про ринок землі іноземцям не заборонено й далі брати землю в довгострокову оренду. На просторах України іноземці необмежені будь-якими екологічними нормативами й тому, наприклад, можуть утримувати понад допустимої в їх кранах концентрації поголів’я тварин. Так, відома в Україні данська «Даноша», основним інвестором якої є є данський уряд — 83,8% бізнесу, на 7 комплексах в Івано-Франківській області утримує 14 тис свиноматок, 300 тис свиней на відгодівлі і 150 тис поросят на дорощуванні до 30 кг, які потім реалізуються для відгодівлі в інших підприємствах або ж експортуються в Грузію. У середньому на кожному комплексі утримується по 64 тис голів свиней за допустимої в Данії 15 тис відгодівельного поголів’я. Ще агрохолдинг «АгроЛВ Лімітед» за 10 років вийшов на 45 тис га землі в обробітку (в Тернопільській і Львівській областях) за рахунок інвестицій із Саудівської Аравії й працює на потреби цієї ж країни. Тобто, іноземці приходять до української землі з необмеженими інвестиційними ресурсами й працюють із земельним банком, за різними оцінками понад 30% ріллі України, а тому вітчизняні товаровиробники приречені на невдачу в боротьбі за землю. Тобто, українці, що бажають стати фермерами, без допомоги з боку держави в принципі не в змозі бути конкурентними поруч з розвиненими країнами світу, інвестиційні вливання яких в українські чорноземи є безмежними.

Проблеми екології, доступу до ринку та інвестиційної підтримки всіх вітчизняних суб’єктів господарювання в Україні, як бачимо, є невирішеними. Більше того, різними постановами Кабінету Міністрів України відшкодовувалося з держбюджету до 50% вартості будівництва і реконструкції ферм, наприклад, з утримання великої рогатої худоби, якщо проектом передбачено утримувати їх більше 500 голів. Тобто, іноземним інвесторам активно допомагала Україна якнайшвидше створювати надпотужні небаченого у світі фізичного й економічного розміру. Будівництво ж такого розміру ферм недоступне фермерським господарствам, а тим більше бажаючим стати фермерами. Що буде за цих обставин, якщо запровадити ринок землі. Мабуть, розпочну з дитячої задачі. У Європі школи мають договори з різними підприємствами, наприклад, кондитерською фабрикою. Школярі початкових шкіл з метою навчання бізнесу і спілкуванню з дорослими протягом 1-2 тижня за рік продають на своїх вулицях сусідам (близьким, далеким), наприклад, печиво. Задаю запитання третьокласнику: чи буде продавати печиво за ціною, що нижча узгодженої школою з підприємством. Відповідь була миттєвою — ні. Що ж буде в самому близькому майбутньому з селянином, який купить землю, та змушений буде продавати вироблену ним продукції за ціною, що нижча собівартості? За відсутності ринкових інституцій, зокрема фермерських кооперативів з вертикаллю від виробництва до споживання, незрозумілою діяльність українських бірж, які ще ніколи за всі роки незалежності не стабілізували ціни, наприклад, на зерно перспективи фермерської діяльності примарні. Адже країни світу поряд із проведенням моніторингу цін на продовольство організовують моніторинг витрат на харчовому ланцюгу з тим, щоб чітко визначитися щодо практики розподілу доданої вартості між його суб’єктами (фермерами, переробниками продуктів харчування, оптовими і роздрібними торговцями та кінцевими споживачами). За такої державної уваги до справедливого розподілу доданої вартості між суб’єктами харчового ланцюгу, що призводить до стабілізації цін для первинних виробників, перерозподіл землі в країнах ЄС на його ринку практично відсутній. Так, наприклад, у 2018 р. найвища частка продажу земель по відношенню до площі сільськогосподарських угідь досягнута у Франції — менше 0,3%, у Нідерландах і Угорщині — 0,09-0,12%. Коли існують справедливі ціни, а вартість ферм щорічно зростає, ні один психологічно врівноважений фермер не продасть свою землю, окрім його смерті.

Мабуть тому практично неможливо знайти в рамкових законах, постановах, регламентах ЄС навіть згадку про продаж землі. Всі зусилля парламенту ЄС направлені на вирішення проблем екології, прибутковості, зайнятості сільського населення та успішного функціонування фермерських господарств. Протилежна позиція влади України — всі рішення і величезні зусилля направлені на процеси продажу землі після чого, на їх думку, наступить рай. Проте не уточнюється, для кого цей рай наступить, а всім іншим пекло. Що буде після запровадження ринку землі чиновників України не цікавить. Ніяких сценаріїв розвитку подій! Як зміниться структура виробництва, зайнятість населення, різні фінансові платежі до бюджетів і яка перспектива сіл з його населенням? Адже на сьогодні (2019 р.) за показником кількості сільського населення у розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь Україна займає 163 місце серед країн світу і понад як у 2 рази менше, ніж в країнах ЄС. Може звернемося до школяриків початкових класів України, щоб вони пояснили дорослим дядям, як будуть розвиватися події, якщо існуватиме ціновий монополізм, й далі насуватиметься екологічна катастрофа, а іноземні інвестиції будуть таким ж безмежними в процеси капіталізації агрохолдингів поряд із беззахисними власниками земельних часток (паїв) або ж фермерських господарств.

День

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...