App Store Google Play

Між нами, дорослими

24 Квітня 14:00
Між нами, дорослими

Нумо, дітлашня, ще раз: яка в нас війна? Правильно, гібридна! Не я це маю запитувати, в мене ні компетенції, ні морального права. Але хтось же має сказати це вголос! Навіть не супровід, а повноцінний інформаційний складник або його відсутність — запорука перемоги чи навпаки поразки.

Концентрація ворожого війська вздовж кордону, зокрема з боку братньої Білорусі, — це виклик, якого від 2014 року не траплялося з таким розмахом і такою наочністю. Уникнути в поточній ситуації занепадницьких настроїв нереально, бо цього разу ясно: якщо вибухне, боронь Боже, масштабна війна, вона зачепить не кілька районів двох областей, а майже всю Україну по Дніпро, ба навіть по Збруч. У такому разі так само немає особливих сумнівів щодо ймовірних ракетних обстрілів столиці й інших великих міст. Але, будьмо відвертими, вся ця паніка для нас має радше умовний, медитативний характер, бо уявити бомбардування Києва нині так само важко, як у 2014-му було важко припустити російську інтервенцію. Тобто з одного боку, всепропало, а з іншого — либонь, минеться.

Утім, схоже, що пік небезпеки цього разу позаду, надто категоричною для Кремля виявилася реакція Байдена, Столтенберґа, Макрона, Ердогана, а також есмінця та протичовнового фрегата з ударної групи ВМС Її величності, проте рушниця й далі висить. Ніхто, крім кількох людей у РФ, не знає, чи є ворушіння м’язами ще залякуванням чи вже підготовкою до вторгнення. А нам що робити? Відповідь: готуватися до найгіршого варіанту.

Один бойовий офіцер, який у 2014-му пройшов на фронті всі види пекла, детально розписує в мережі те, що іншим заважає сформулювати посада або брак досвіду: виходячи з наявної диспозиції против­ник готується вдарити по трьох основних напрямах і двох допоміжних: з півночі, з Білгородщини, 3-тя мотострілецька дивізія на Харків — Новомосковськ; з Криму ударна група, підсилена БТГ зі Пскова й Тули на Мелітополь — Запоріжжя — Новомосковськ; з боку «ЛДНР» 150-та мотострілецька дивізія на розчленування оточених українських сил; подальший десант у районі Очакова — Коблева на Каховку й далі аж до Білої Церкви; з Брянської області на Чернігів та 169 н/ц Десна з перспективою на Київ. Не паморочиться? Мені паморочиться. Хоча з’їсти-то воно з’їсть…

Ми перебуваємо між двома світами: в одному запускають гелікоптер на Марсі в атмосфері, яка за щільністю дорівнює земній на висоті 35 кілометрів. У другому труять і закладають вибухівку, саджають у в’язниці навіть символічних опонентів та хапають чуже — і це невиправно, як послідовність амінокислот у ДНК таргана. Нам не звикати. Та обставина, що впродовж останніх двох років на фронті було відносно тихо, нічого не змінює. Як написав Сергій Рахманін, «українські втрати березня—квітня 2021-го є ціною за відсутність утрат улітку—восени 2020-го». Небезпека нікуди не зникла, війська противника не розсмокталися, хіба що момент несподіванки упущено. Цієї миті з’являється відеозвернення президента, яке нарешті вперше за два роки гідно розставляє акценти. Хороше звернення, трішечки закрасиве, але все на місці, ось би так само у 2019-му, а ще краще без звернення до Путіна общєпонятною. Годі, наспілкувалися.

Які з цього наслідки? Провал політики втихомирення тиранозавра шляхом зазирання йому в очі можна вважати визнаним. Відтак окрім демонстрації власної рішучості та миролюбності варто вжити декілька практичних заходів. Звісно, налагоджувати з нуля систему територіальної оборони трохи запізно, але бодай поставити це питання на порядок денний не завадило б. Так само започаткувати тренування резервістів, щоби дати зрозуміти, що реалізація агресором його клінічних фантазій матиме наслідком такі одномоментні бойові втрати й таку консолідацію наших потенційних союзників, яких імперія не знала від 1945 року. Апеляцію до ветерансько-волонтерської спільноти як природного й, головне, цілком реального резерву має нарешті супроводжувати вибачення за регулярні демонстративні утиски її представників. І все це голосно! Ну й основне — тотальна санація інформаційного простору. Нейтралізація медіаресурсів нашого головного колаборанта була кроком необхідним, але недостатнім. Усе, що працює на ворога, має бути загнано в льох без особливих сентиментів. Трансляція найпростіших правил інформаційної гігієни також необхідна: жодного поширення пліток і неперевіреної інформації — тобто такої, що не містить конкретного авторства, яке передбачало б автоматичний фактчекінг.

Військова мобілізація має супроводжуватися мобілізацією інформаційною. Спокійно, без істерики, але й без жодних відступів. Ми тепер усі на фронті, якщо визнати, що інформаційний фронт — це теж фронт. А ще — дідько, випустіть нарешті Ріфа! 

Український Тиждень

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...