App Store Google Play

Казка про втрачений час

30 Січня 14:00
Казка про втрачений час

Два роки тому багатьом здавалося, що влада в Україні відтепер належить Зеленському. У 2021-му це питання знову може вважатися відкритим.

Ще жодного разу в Україні стільки влади не концентрувалося в одних руках. І ще жодного разу центральна влада в країні не виглядала настільки слабкою. Чи варто дивуватися, що повноваження Банкової тепер оскаржують кому тільки забажається.

Формально у президентських руках сьогодні контроль над парламентом та силовиками, Кабміном і регіонами. Володимир Зеленський не може послатися на відсутність повноважень і важелів. Відтепер усе в країні ‒ це простір його особистої відповідальності.

Але одночасно його владна монополія виглядає все менш монопольною. Кожне голосування у Верховній Раді вимагає надзусиль з боку керівництва пропрезидентської фракції. Кожна обіцянка «взяти під особистий контроль» залишається не більше ніж фігурою мови. До кінця свого другого президентського року Володимир Зеленський ризикує виявити, що формальні повноваження мають доповнюватися неформальним політичним впливом. В іншому випадку глава держави стає схожим на британську королеву.

Торішній демарш Конституційного суду був нічим іншим як претензією на владу з боку судової касти. Тієї самої, яка відчула себе ображеною за підсумком судової реформи. Знесення антикорупційної архітектури було відповідним ляпасом. Заявкою на суб'єктність. Перевіркою меж допустимого. Судячи з реакції Офісу президента, ця ставка спрацювала. За підсумком протистояння судова каста зовсім не виглядає як переможена.

Так само як не виглядають наляканими українські адвокати Кремля. Хоча ще недавно глава держави обіцяв приструнити проросійські партії та натякав, що струмочки фінансування з Росії скоро вичерпаються. Але замість цього партія Москви продовжує нарощувати свій рейтинг в Україні й розширювати свій медіавплив.

З кадровим голодом нова влада зіткнулася куди швидше, ніж хтось очікував. При цьому кадровий голод ‒ це не відсутність професійних кадрів у країні. Це ситуація, коли професіонали не хочуть співпрацювати з владою. Тому що ще свіжа в пам'яті історія річної давнини, коли президент відіслав свій власний Кабмін на кадрове заклання. Без виразних причин і чітких обґрунтувань. Дефіцит професійних заповнили лояльними. З плагіатом в анамнезі та з Віктором Януковичем у резюме.

Так само як і не виглядають приструненими українські олігархи. Ті самі, з впливом яких шостий президент обіцяв боротися під час своєї передвиборчої кампанії. Замість цього президент натякає на посадку свого попередника й захищає співробітників свого офісу від правоохоронців.

Заради популярності влада порушує зобов'язання перед західними донорами. Заради рейтингу ‒ починає проїдати накопичений ресурс стабільності. При цьому показники підтримки все одно приречені впасти ‒ але тепер у цьому вогнищі народної байдужості будуть згорати економічні досягнення минулих років.

Місцеві вибори підтвердили повноваження регіональних гравців. Готових вбудовуватися в орбіти тільки сильної центральної влади. Як тільки центр слабшає ‒ всі вони перетворюються на феодалів, які охороняють свій ресурс від короля. Політична гравітація мало чим відрізняється від будь-якої іншої.

Фактично, обрання Володимира Зеленського ознаменувало настання епохи слабкої держави. В якій центральна влада ‒ незважаючи на всю свою монопартійність ‒ виявляється найтихішим голосом у хорі. В якій формальні держінститути починають поступатися позиціями тіньовим. В якій питання «хто тут влада» знову стає найголовнішим, а відповідь на нього ‒ найбільш неочевидною.

Вага політика визначається не тільки владою, але й волею. Не тільки вмінням подобатися, але й готовністю сваритися. Безумовно, Володимир Зеленський професійно дуже виріс за останні два роки. Проблема в тому, що навіть тепер він нескінченно далекий від того рівня компетенції, який необхідний для президентської посади.

До кінця його каденції залишається ще три роки.

Крим.Реалії

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...
У Дніпрі й на цілій Січеславщині розгортається велика драма маленької людини Коломойського.Щоби сформувати прозелену більшість і залишитися головою облради чи перескочити у крісло голови адміністрації...