App Store Google Play

Між законом, грішми і страхом

06.11.2020 11:00
Між законом, грішми і страхом

Минув понад тиждень, відколи Конституційний суд оприлюднив своє скандальне «антикорупційне» рішення, – а Верховна Рада досі не реагує.

Як ми пам’ятаємо, за підсумками екстреного засідання РНБО Президент Зеленський подав до парламенту проєкт, у котрому запропонував розпустити весь суддівський склад КС, а його антикорупційні приписи проголосити нікчемними. Народні депутати сприйняли ініціативу гаранта без ентузіазму й затримали її на рівні комітетів. Натомість у Верховній Раді визріла ідея використати м’якші механізми – вгамувати Конституційний Суд новими вимогами до кворуму. Та, повторимося, руки депутатів до цієї справи не дійшли.

Понад те, представники «Слуги народу» розпочали у Верховній Раді процедуру призначення нових суддів на дві вакантні посади в КС, котра свідчить: влада не хоче змінювати підходів до формування суду. Суддів пропонують призначити без конкурсу, без попереднього обговорення – в абсолютно протилежний спосіб, аніж понаобіцяв Зеленський.

В інтерв’ю для Z голова правління Центру політико-правових реформ пропонує свій спосіб виходу зі ситуації довкола Конституційного Суду, й пояснює, чому не вірить у байки про російське втручання у роботу КСУ.

– Як вирішити конституційну кризу?

– Перше і основне – не порушувати Конституцію.

Якщо на порушення законів відповідати новими порушеннями законів, це буде дорога в нікуди. Такий підхід породить нові порушення, створить тотальний хаос і, врешті решт, приведе до колапсу держави загалом. Всі радикальні пропозиції – і законопроєкт Зеленського, й інші ініціативи, спрямовані на ліквідацію КС чи невизнання його рішень, – походять від лукавого. Тому я категорично їх відкидаю.

– Чому КС пішов на таке самовбивче рішення?

– Ми не маємо достовірної інформації про те, чому з’явилося таке рішення Конституційного Суду, і про те, що там в суді відбувається. Така невідомість мене трошки бентежить.

Сьогодні суддів звинувачують в тому, що вони діяли за командою країни-агресора. Я не розумію, як це могло би статися, якими могли бути інструменти впливу. Не вірю, що це реально. Судді Конституційного Суду в різні періоди були керовані грішми, страхом (страхом за звільнення, за покарання), законом. Вони завжди маневрували у цьому трикутнику.

Нині з’явилися «лякалки» про сторонній вплив… При цьому ніхто не наводить ніяких фактів. Але раптом почали говорити, що КС цілеспрямовано руйнує державу. Не бачу цього.

Коли не знаєш діагнозу – важко знайти правильний спосіб лікування. Але якщо говорити про мою власну думку, то допускаю, що рішення суду, найімовірніше, з’явилося внаслідок комбінації двох основних факторів.

Перша гіпотеза – замовлення з боку якихось олігархів чи корупціонерів. Повторилася та сама ситуація, що й у лютому 2019 року, коли КС прийняв рішення про неконституційність статті Кримінального кодексу про незаконне збагачення. Тоді проти групи людей вже були готові кримінальні справи для передачі до суду – говорили, що таких проваджень було 60. Тепер ідеться вже про 110 справ. Інакше кажучи, коли наростає кількість цих проваджень, з’являється великий інтерес їх певним чином «обнулити». Бо, фактично, такі рішення Конституційного суду перекреслюють усі розслідування, які велися.

Друга гіпотеза (яка може бути переплетена з першою) – бажання якихось комбінаторів, близьких до Президента Зеленського, «підставити» Конституційний Суд і добитися його кадрового перезавантаження. Я точно знаю: в Офісі Президента думали над цим давно. Складалися різні плани на цю тему, була вказівка шукати компрометуючу інформацію про суддів і так далі.

Є факти, які дотично підтверджують цю версію. Наприклад, якийсь місяць Конституційний суд розглядав справу про Вищий антикорупційний суд. Обговорення свідчило про те, що КС мав оголосити закон абсолютно конституційним. Але, в той же час, представник Президента в суді докладав великих зусиль, аби не допустити оголошення рішення. Говорив про те, що судді мають конфлікт інтересів і так далі. Мене це насторожило. Я не виключаю, що цю справу вмисне притримали для того, щоб підставити суддів під вогонь критики в іншому рішенні

Я говорив із кількома суддями у відставці. Вони взагалі сміються з цього: «Чого ви, – кажуть, – здійняли таку бучу? Та були і страшніші рішення!» Їхня гіпотеза – рішення суду стало породженням цейтноту. Судді завалені роботою, у них багато справ, і вони просто не встигають відпрацьовувати свої рішення. Пишуть їх як попало – «тяп-ляп», хто що придумав – не обговорюють їх змістовно, не слухають одне одного тощо.

Чесно кажучи, в таку версію мені слабо віриться. Я визнаю, десь можуть бути окремі помилки. Але тут точно не «окрема помилка». Все-таки це (мається на увазі рішення КС щодо повноважень НАЗК і відповідальності за неправдиві декларації, – Z) цілеспрямована задумка. Наприклад, судді взагалі не враховували міжнародне законодавство, в тому числі ратифіковане нами. Головатий про це написав у своїй окремій думці. Фактично, постулати, на яких побудоване це рішення, діаметрально протилежні по змісту до тих вимог, які встановлюють міжнародні угоди по боротьбі з корупцією.

– Чи Конституційний суд мусив зважати на угоди з ЄС.

– Формально, в Україні найвищим нормативно-правовим актом є Конституція. Далі – міжнародні договори і закони, які повинні відповідати Конституції. Завдання Конституційного суду, в такому випадку, – реагувати на відповідні запити чи подання і перевіряти міжнародні договори на відповідність Конституції перед їхньою ратифікацією. Але коли міжнародний договір уже ратифіковано, то на нього треба зважати так само, як і на закони.

Якщо встановлено, що є колізія між нормою міжнародного договору і Конституцією, то тоді, звичайно, має прийматися рішення на основі Конституції. Але для цього його треба проаналізувати. КС взагалі їх не проаналізував… Як на мене, тут жодної колізії не було.

– Чому Зеленському не вдалося протиснути ініціативу з огульною відставкою КС?

– В першу чергу, через те, що це абсолютно неконституційна пропозиція. Хоча я не виключаю, що Офіс Президента якраз цього насправді і прагнув.

Ні для кого не є секретом, які питання перебувають на розгляді в Конституційному суді. Порядок денний є публічним. Представник Президента в КС може все моніторити і з точністю до днів прогнозувати винесення того чи іншого рішення. Абсолютно виключено, що Зеленський міг не знати про підготовку такого рішення. В той же час, вони зіграли таку сцену, ніби це рішення звалилося на них, як сніг на голову. Це мене теж насторожило. Реакція була надто награною.

До речі, Міністерство юстиції того ж дня підготувало для засідання РНБО проєкти змін до антикорупційного законодавства і закону про Конституційний суд, покликані мінімізувати шкоду від рішення КС. Але в Офісі Президента це відкинули – їм такі ідеї не сподобалися. Для мене це теж є промовистим.

– Наскільки пропрацьованим є українське антикорупційне законодавство?

– Без сумніву, з точки зору Конституції, там купа проблем. Наприклад, два рішення Конституційного суду, які багатьох так роздратували – по НАБУ і по Ситнику, – були однозначно правильними. Ці рішення абсолютно обґрунтовані, вони в принципі не могли бути іншими!

Антикорупційні закони приймалися нашвидкоруч. Бралися якісь фрагменти із закордонного законодавства, здебільшого, румунського – вставлялися в українське законодавство. Верховна Рада приймала ці закони під гучний крик. Антикорупційні активісти, які тоді були у фаворі, не хотіли нікого слухати. Пам’ятаю, наші експерти написали масу зауважень – ніхто не хотів їх врахувати. Юридичне управління Верховної Ради, науково-експертне управління писали власні зауваження – всім байдуже: ніхто не хотів прислухатися.

Сьогодні ті самі антикорупційні активісти своїми криками (які перетікають у дифірамби Президенту) закликають до нового порушення Конституції. Мене це дуже дивує.

– Який спосіб подолати кризу є дієвим?

– По-перше, треба вдосконалити механізм відбору суддів Конституційного Суду і почати справжні конкурси.

Конституція встановила, що добір суддів має відбуватися на конкурсних засадах. Чому Верховна Рада не дотримується цього? Поки що в Україні був лише один реальний конкурс до КС – коли Порошенко призначив суддями Головатого і Лемака. Але Верховна Рада вперто ігнорує цю вимогу Конституції.

З’їзд суддів робить якусь подобу конкурсу – але це якась закрита внутрішня процедура, квазі-конкурс. Фактично, конкурсною комісією виступає Рада суддів.

На мій погляд, в Україні треба сформувати авторитетну конкурсну комісію, яка має оцінювати відповідність кандидатів кваліфікаційним вимогам, які встановлює Конституція. А вже потім Президент, Верховна рада і З’їзд суддів нехай вибирають серед тих кандидатів, які пройшли конкурс, кого захочуть. Таким чином ми могли би добитися принаймні належного кваліфікаційного рівня для суддів.

По-друге, треба вдосконалити процедуру функціонування Конституційного суду. Зокрема, в частині, що стосується конфлікту інтересів.

З цим у нас – хаос. З одного боку, 35-та стаття закону про запобігання корупції поширюється на Конституційний суд. І зазначає, що порядок врегулювання конфлікту інтересів встановлюється окремими законами про ці органи. (Примітка Z. У 35-тій статті, зокрема, зазначено: «У разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи […] вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом»). Але в законі про Конституційний суд нема способу врегулювання проблеми. Добре, що ми взагалі передбачили у законодавстві конфлікт інтересів – але треба довести всю цю логіку до кінця. Ми визнаємо, що конфлікт інтересів є проблемою. Але конфлікт інтересів не може залишатися проблемою, яку не можна подолати. Треба визначити в законодавстві адекватний механізм.

Якщо конфлікт інтересів є в пересічного державного службовця, то вирішити проблему можна досить просто. З колегіальним органом складніше. Якщо пару суддів завлять про конфлікт інтересів, і в суду не буде кворуму – тоді вони в принципі не зможуть працювати. Тут потрібні інші механізми, і їх треба прямо виписати в законі. Інакше починаються дискусії: «У вас є конфлікт інтересів!» А судді: «Ні, це тиск на суддю!». Судді вважають все це втручанням у їхню діяльність і оголошують певні норми неконституційними.

Третє. Виникла дискусія: чи Конституційний суд усе-таки має право виходити за межі конституційного подання, чи не має права? У першій редакції закону про Конституційний суд таке право було прямо прописане. У чинній редакції, прийнятій 2017 року, такої норми немає. Зважаючи на те, що органи влади повинні діяти на основі повноважень і в спосіб, визначений законом, значить, Конституційний суд не має такого права. Ніби логічно. Але самі судді КС не згодні. Отже, якщо питання стало дискусійним – значить, його треба уточнити в законі, щоб було ясно і зрозуміло всім і одразу.

Уже на четверте місце я би поставив проблему з кворумом для Конституційного суду, або з кількістю голосів, необхідних для прийняття рішень. Народні депутати запропонували підняти кворум для ухвалення рішень до 17 суддів. Фактично це означає – унеможливити роботу КС. Мені здається, це неправильно. Хоча конституційно. Пропозиція Зеленського була неконституційною, а ця, на відміну від президентської, конституційна. Але неконструктивна.

Якщо є загроза, що Конституційний суд може почати виносити дійсно неправові, шкідливі рішення, тоді дійсно можна зробити певний крок у цьому напрямку, але не такий радикальний. Наприклад, сьогодні кворум – 12 суддів, а рішення приймаються десятьма голосами. Можна підняти кворум до 15 чи, нехай, 16 суддів – а рішення ухвалювати 12 голосами. В цьому була б логіка. Якщо судді виносять певне рішення, а їхні колеги прямо називають це рішення неконституційним, то, вибачте, може, ви довше «поваріться» – але ухвалюйте більш зважені і обґрунтовані рішення. Треба шукати компроміс.

– Якщо Януковича усунули при відсутності законної процедури – чому те саме не можна робити з КС?

– Януковича не усували – Янукович втік. Констатація того, що Янукович не при владі, відбулася після того, як він уже перебував за кордоном. Фактично, він дав чітко зрозуміти, що не збирається повертатися. Він усунувся від виконання повноважень Президента, і за відсутності процедури імпічменту всі ті рішення були прийняті в парламенті конституційною більшістю для того, щоб врятувати країну.

Сьогодні нічого подібного немає. Конституція у 2014 році не давала відповіді на питання, що робити, коли Президент втік. А сьогодні всі відповіді є.

Я також не згоден із постановкою питання про «конституційну кризу». Нема ніякої конституційної кризи. Є слабке, необґрунтоване, можливо, навіть неконституційне рішення Конституційного суду. Треба розбиратися, чому воно з’явилося, і як подолати наслідки. Корупція – так, може бути. Неграмотність – може бути. Конфлікт інтересів – може бути… Це ніяка не криза. Конституція дає всі механізми, щоб відреагувати.

Збруч

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...
У Дніпрі й на цілій Січеславщині розгортається велика драма маленької людини Коломойського.Щоби сформувати прозелену більшість і залишитися головою облради чи перескочити у крісло голови адміністрації...
В середині минулого тижня деякі справи та одне свято закинули мене у Дніпро. Тому вперше за останні 16 років я подивився на це місто поглядом киянина. Хоча киянин з мене відносний - тільки вийшов на П...
Нам вдовблювали 200 років, що Днєпрапєтровск - це російське місто, його збудували російські царі та зросійщені генсеки «і ваапщє - тут всєгда гаварілі па рускі».Але ми з вами у 2014-2015 р...