App Store Google Play

Офірний цап – нова роль для президента

30.10.2020 13:30
Офірний цап – нова роль для президента

Сказати, що рішення Конституційного суду, яке де-факто зруйнувало антикорупційної реформу, спровокувало політичну кризу – все одно, що назвати лавину морозивом-ескімо. Політична криза – стан для України звичний і перманентний. Особливо для часів Володимира Зеленського, при якому уповільнена політична криза стала самою суттю процесу державного управління. І, я б сказав, його основним інструментом.

Ні, останнє рішення КСУ матиме ефект лавини, яка цілком здатна перемолоти в своїх жорнах президента, парламент і саму державу. Нагадаю, що напередодні КСУ прийняв рішення не просто про неконституційність кримінального переслідування чиновника і судді за недостовірне декларування інформаці. Але фактично ліквідував всі повноваження НАЗК. Агентство з протидії корупції вже відключено від держреєстрів. А самі електронні декларації закриті – публічний доступ до них втрачено. Тепер НАЗК не має права перевіряти декларації, а самі чиновники можуть їх навіть не подавати – бо відповідальність за це не настає. Зруйнована і система зв’язку НАЗК з НАБУ, адже справи про незаконне збагачення багато в чому базувалися на даних перевірки декларацій – матеріали яких НАЗК пересилало в Антикорупційне бюро.

Найближчі тижні надовго запам’ятаються Володимиру Зеленському. Своєму розгніваного народу президент повинен буде розповісти про те, чому безвіз ніяк не мажеться на хліб. А чіткі сигнали про можливе припинення безвізового режиму після одіозного рішення КСУ вже озвучив Брюссель. Міжнародний партнерам доведеться довести, що він сам тут ні до чого. І що порушення міжнародних зобов’язань саме в цьому випадку відбулося без кивка вінценосної голови. А своїй розслабленій і розбещеній олігархічними конвертами  фракції пяснити  – чому їм варто дати хоча б 195 голосів за відновлення реформи. Щоб разом з «Європейською солідарністю» і «Голосом» вийшло 226 з невеликим запасом.

Думаю, аргументувати  це краще тим, що в разі чого горіти буде не тільки Банкова, але і Грушевського, 5. І іронія долі тут полягає в тому, що у випадку з КСУ Володимир Зеленський і правда може бути ні в чому не винен. Історія взаємин нинішнього складу Конституційного суду з антикорупційною вертикаллю на проста сама по собі. Багато в чому не проста завдяки похмурому менеджерського генію Банковій. Справа в тому, що тільки два судді КСУ були призначені вже після початку каденції Зеленського. Решта членів КСУ залишилися «в спадок» зеленій владі з часів Януковича і минулої влади – Ради 8-го скликання і Порошенка.

Коли влітку 2019 роки перед новообраним президентом гостро постало питання про розпуск Верховної Ради – це рішення було юридично забезпечене умовною «командою Портнова» – відомим Павлом Вовком з Окружного адміністративного суду Києва і його впливом на КСУ. Для того, щоб схилити суддів КС до більшої лояльності тодішній глава адміністрації Зеленського Андрій Богдан придумав геніальний у своїй простоті план – користуючись своїми зв’язками в антикорупційних органах, «покошмарити» суддів для більшої поступливості. Фактично, перед НАЗК було поставлене ​​політичне завдання «загону» суддів КСУ в стійло Адміністрації президента. Богдана в результаті пішли. Але осад залишився. Як і перманентний конфлікт між НАЗК і КСУ. Причому в такій формі, що одного з суддів, наприклад, всерйоз викликали для дачі пояснень за розбіжності в декларації на рівні 12 (або щось таке) копійок.

Загалом, власний мотив до прийняття подібного рішення у суддів був. Що звичайно ж ні в якому разі їх не виправдає. Симптоматично й те, що 5 з призначених в період 2014-2019 10 суддів голосували проти такого рішення. Тоді як два судді, обрані з’їздом суддів вже після перемоги Зеленського і перевиборів Ради – голосували «За». Тепер варто зрозуміти відповідь на головне питання: чи був сам Володимир Зеленський співучасником подібного рішення КСУ? І це питання трохи складніше, ніж могло б здатися. Всупереч думці, що склалася, маючи свій спеціальний  статус судді КСУ є досить незалежними. За винятком хіба що часів Януковича.

«Робота» з КСУ завжди була особливим місцем кожної адміністрації. Людина, яка від імені президента проводила «переговори» з суддями завжди мала володіти певним авторитетом і тактовністю. Тому що захід у КСУ з позиції сили або понтів міг призвести до абсолютно протилежного результату. Але, висловлюючись акуратно, я не пам’ятаю щоб судді в неофіційному порядку не прислухалися до позиції політичного керівництва країни. Особливо до аргументованої позиції. Особливо, якщо мова стосувалася подібних чутливих тем. Які можуть підірвати стабільність держави і суспільства.

Чи міг Володимир Зеленський не знати про те, що таке рішення готується щодо антикорупційної реформи? Ні, не міг. Тому що якщо він не був в курсі – йому краще прямо зараз піти із займаної посади через небезпечну для самого себе профнепридатність. Чи міг він щось зробити? Велике питання, враховуючи, що єдиним методом політичної комунікації Володимира Зеленського є метод, вибачте, блатної педалі – іншими словами необгрунтованого наїзду з лайливою лексикою, настільки ж таки не страшний, як і не ефективний.

Ще більше питання – яким чином майбутнє рішення КСУ підносили президенту бенефіціари його теплої ванни – тобто, Єрмак та інші царедворці, повідомляючи для Зеленського ексклюзивно-елітну версію паралельної реальності. І торгуючи своєю близькістю до тіла з інтенсивністю східного базару. Але трагедія президента якраз і полягає в тому, що як би зараз не діяв Володимир Зеленський, в його запевнення ніхто не повірить.

Тільки не після того, як при його багатозначному мовчанні  були порушені багато зобов’язань України перед ЄС і власним нардом. Тільки не після того, як Володимир Зеленський фактично підтримав Павла Вовка і ОАСК в їхньому протистоянні з НАБУ. Тільки не після того, як сам Володимир Зеленський сконструював власний образ недокороля-недодиктатора, без якого в країні жодна кримінальна справа не відкривається.

Істина ж швидше за все полягає в тому, що олігархам і їхнім промосковським друзям Володимир Зеленський на даний момент потрібен не як президент, а в якості громовідводу. Крах партії Зеленського на виборах задає тренд, після якого бенефіціарам зеленого проекту вже не треба берегти хлопчика для чогось більшого і перспективного. А значить під його і так падаючий рейтинг і під його відповідальність можна запхати якомога більше «хотєлок». Війна все спише. А цап-відбувайло вже призначений. Це влаштовує всіх дорогих гостей за столом: і потерпілого від «зовнішнього управління» і ФБР Ігоря Валерійовича і виконавця команд Москви зі зриву зовнішньополітичного курсу Медведчука та інших інвесторів.

Заразом можна і зеленим депутатам продемонструвати – з ким тепер ситніше і безпечніше. І суддям КСУ гарантувати перспективи більші, ніж перспективи стати героями чергового ролика з першого кабінету. А що ж сам Зеленський? А нічого.

Хто ж знав, що годують тебе на забій. Не фізичний, ні. Іміджевий, адже це страшніше для президента, ніж політичний.

Букви

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Загрузка...

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

‡агрузка...


Андрій ДЕНИСЕНКО

Розрита могила

У Новоолександрівці під Дніпром - нова ілюстрація до відомого Шевченкового віршу. Під виглядом і прикриттям археологічного дослідження по варварськи знищено 5-тисячолітній курган. Усі розкоп...
Всі ми у ці дні про щось мовчимо. Кожен про своє, але і усі про одне, спільне. Але треба не лише мовчати. Треба і нагадувати, згадувати, поширювати, тільки б усі довкола ніколи не забули. 21...
Особливості українізації в одному невеликому місті і його околицях. То є не філологія. То є психологія.) Група в соціальній мережі невеликого міста центральної України. Учасники місцеві російсько...
В 1816 році в Європі стався рік без літа. В червні-серпні в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Берліні були морози, сніги, бурі та затяжні дощі. Кліматичну аномалію викликало виверження вулкану Тамбора в Інд...